Насті Грицай зараз 12 років. Півтора року тому в місті Лубни на Полтавщині автомобіль роздробив їй тазові кістки, зламав руки, ноги, травмував голову. А 32-річну матір Юлію збив на смерть. За кермом був п"яний водій Олексій Олексієнко, 28 років. У кінці квітня Насті зробили 21-шу операцію.

— Це перший випадок у моїй практиці, коли рятували дитину в такому важкому стані, — каже начальник медчастини Лубенської міськлікарні Сергій Наталенко, 46 років. — Насті вчасно надали першу допомогу, провели протишокову терапію, наклали шини. Професійно спрацювали реаніматологи, лікарі "швидкої".

55-річний Сергій Голояд, дідусь Насті, звернувся до людей по місцевому радіо з проханням допомогти грошима на операцію. Зібрали близько 50 тис. грн. У столичному "Охматдиті" дівчинці за допомогою металічних пластин та шурупів з"єднали 11 переломів, провели психологічну реабілітацію.

Водія Олексієнка позбавили волі на три роки, з відстрочкою виконання вироку на два роки. Він мав виплатити Насті 40 тис. грн компенсації, а потім щомісяця платити по 150 грн, доки з дівчини не знімуть інвалідність. На сьогодні Олексієнко заплатив 35 тис. грн.

Зараз Настя потроху ходить. 12 травня, після останньої — 21-ї, операції повернулася зі столиці додому.

Дівчинка живе з дідусем Сергієм та бабусею Євгенією Голоядами у двокімнатній квартирі в п"ятиповерховій цегляній "хрущовці". Житло півроку тому купили за 90 тис. грн. Раніше Голояди мали будинок у селі Тарандинці Лубенського району, за 25 км від райцентру. Переїхали, бо в місті школа поряд і до лікарні недалеко. Хату продали за 5 тис. грн.

— У квітні Настя була сьомий раз під наркозом, — розповідає дід. — Із лівої ноги їй витягли два металевих стержні, що тримали розламані кістки. Ніжку онука поламала торік у вересні. На той час вона вже ходила після аварії й упала. Я говорив їй: "Сама, без мене, на милицях не смій ступати". А вона не послухалася.

В "Охматдиті" дівчинці вставили стержні. Наступну операцію призначили на квітень.

У квітні Настя була сьомий раз під наркозом

— Після аварії мене скрутили пластинками й шурупами, — каже Настя. — Скільки їх вийняли, не помню. Мені вже набридло їздити на операції.

Настя зараз шестикласниця. Вчителі зі школи N8, де вона навчалася до катастрофи, проводять з нею індивідуальні заняття вдома.

— Вона дуже комунікабельна дитина, — розповідає класний керівник Людмила Марченко, 50 років. — Із підручниками не розлучалася навіть у лікарні. У Насті багато друзів, які її провідують.

Дівчинка встає з дивана і повільно підходить до столу. Показує хом"яка Хомку та папугу Кузю. Нагадує дідові, що хоче ще й рибок. Той запевняє, що купить обов"язково.

— Я люблю історію, математику, малювання, трудове навчання, етику, літературу, — рахує на пальцях Настя. — А ще захопилася петриківським розписом. Мене вчить цього вчителька початкових класів Клавдія Іванівна Любич. Ще я люблю тєлік дивитися: "Побачення з мамою", "Таємниці Смолвіля", "Кадети", "Ангел-хранитель". А реклама не подобається.

Після смерті Настиної матері батько дівчини 34-річний Євген хотів відсудити двокімнатну квартиру, що його батько переписав на онуку. Батьки Насті розлучилися 11 років тому.

Однак Євген забрав заяву, і Настя є повноправною власницею того житла. На суді вона заявила, що хоче жити з дідом і бабусею, щоб дід її удочерив і дав своє прізвище. Сергій Голояд — опікун дитини.

— Останній раз бачив Євгена торік у грудні на судовому засіданні, — пригадує він. — Хотів, щоб його позбавили батьківських прав, а потім вирішив не робити цього. Де Євген зараз, не знаю. Йому присудили аліменти. За 2006–2007 роки він винен уже 1700 гривень. Батько також має виплатити доньці борг 1467 гривень по аліментах за 2005 рік. Недавно от вислав 100 гривень.

Насті довго не казали, що її мама загинула.

— Я бачила, як мені брешуть, — говорить дівчина. — Коли питала про маму, всі замовкали й опускали очі. Тож коли розповіли, що вона загинула, я вже про це знала. Після аварії сон бачила — ми з мамою лежимо в калюжах крові. Я встала, а вона не ворушиться.

×