— Гей? пане ґаздо? чи даєте веселити на сись Святий вечір? — чути під вікнами 6 січня післяобідньої пори в селі Малий Раковець Іршавського району на Закарпатті.
— Веселіть? веселіть? — відповідає господар.
Колядники сповіщають радісну новину — народження Спасителя. За колядку та віршування отримують гроші? яблука? горіхи. Маленькі колядники приносять ліщиновий прут і дають господині, або ставлять його в куток. Вважається, що він має магічні властивості. Господиня тим прутом постукує своїх дітей і тричі примовляє:
— Абисьте такими були шіковними цілий рік, як колядники на Святий вечір.
Різдвяний прут згодиться й тоді, коли корова не може отелитися. Її тричі слід ударити і примовити:
— Так бись скоро ся втелила, як колядники ходять скоро колядуючи від хижі до хижі.
Після вечері з 12-ти пісних страв господині прибирають стіл. Чоловіки йдуть колядувати до родичів. Жінкам цього вечора і наступного дня в гості ходити не можна. Вважається поганою прикметою, якщо до хати прийде жінка. Дехто не пустить і родичку.
Хлопці збираються по 15–40 осіб. Мають маски , переодягаються в пастирів. Хто має вбрання "кози" — тримає на палці шкіру тварини та її морду з дерева. Наймають музикантів із бубнами? баяном? гармошкою? трумбетами та йдуть колядувати до дівчат.
— Колись у селі було і до двадцяти "кіз". Нині не більше п"яти. Кожен куток, вулиця мали свою. Змагалися: хто побуває в найбільшій кількості хат, — розповідає Марія Савко із Малих Раківзів. — Останніми роками хлопці стали лінивими, не хочуть ходити вночі селом. Та й дівчата не дуже охоче приймають козарів, бо в хатах підлоги вистелені коврами. Парада, як у музеї. А раніше були глиняні долівки.
4 
35413
Коментарі
1