— Патріотичний словник гарної української мови "Мова — не калька" випустили накладом 3,5 тисячі, — розповідає журналіст і перекладач зі Львова Тарас Береза, 36 років. — Більше половини продали на Форумі видавців у вересні. По інтернету досі замовляють, хоч зазвичай попит на новий словник у мене був три-чотири місяці, поки тривали конференції та презентації.

Тарас уклав цей словник з філологами Іриною Зубрицькою і Юрком Зеленим. Має 536 сторінок, понад 20 тис. слів чужомовного походження та їхні українські відповідники. У книгарнях коштує 50 грн. Спілкуємося у кав'ярні біля пам'ятника Іванові Федорову в центрі Львова. Розкладаємо на столі праці його авторства — серія "Авторська кухня словників". По три у вигляді великоформатних книжок і видані на компакт-дисках.

Чому на цей словник такий попит?

— По-перше, гарно оздоблений. Здав його у видавництво лише за чотири дні до початку форуму. Після того отримав дозвіл від перекладацького центру "Алеско" на використання їхніх світлин. Я призупинив видавців і до четвертої ранку готував нові ілюстрації, бо з ними набагато краще. Також словник доповнений моїми мовознавчими випусками, що звучали на радіо "Галичина". Тепер ці записи транслює медіа група "Разом" у Торонто. За науковців не турбуюся, вони і так цікавляться мовознавчими виданнями. Але завдяки таким ілюстраціям із цим словником можу зараз підійти до цих ось дівчат, — киває на сусідній столик, — і вони радше його куплять, аніж якийсь із моїх попередніх. А головне — видання крокує в ногу з часом. Викриває негативні тенденції сучасного мовлення. Наступає на суржик. Навіть обкладинка наступальна: розбиваємо стіну радянської мовної окупації.

Чому радянської?

— У період розстріляного відродження фахівці й аматори творили багато питомих українських слів. Упродовж 1917–1933 років в Україні видали більш як сотню словників. Чимало звідти ми використали у нашій праці. Нині багатьом ці питомі українські слова видаються екзотикою і навіть смішними архаїзмами. Але за Сталіна вони були нормою, ними активно послуговувалися. Тільки після 1936 року мови народів Радянського Союзу стали зводити під один гребінець. Слова і мови уподібнювалися російській.

Що дає цей словник читачеві?

— Допомагає значно розширити свій активний словниковий запас, робить мову правильнішою та милозвучнішою. За допомогою словника можу в будь-якому сучасному тексті зменшити кількість запозичених слів на 20 відсотків. Мовні конструкції, при бажанні, прикрашу фразеологізмами й ідіомами. З "над Україною існує загроза російської інтервенції" можна зробити "над Україною повис дамоклів меч російського загарбання". В усному вигляді таке робить Сергій Саржевський, майстерно перекладаючи на проекті "Танцюють всі". Словник корисний журналістам і всім авторам.

Що найбільше засмічує нашу мову сьогодні?

— Мова всієї України дуже визначається тим, що лунає з телебачення. Люди чують і втягують те, чим грішать мовці на екранах. Найбільше засмічують найпопулярніші особи — політики. У Савіка Шустера, для прикладу, щойно хтось хоче забарвити свою промову прислів'ям або відомим висловом, відразу перемикається на російську мову. Бо не знає українських приказок, знає російськомовні цитати з фільмів.

Музикант є похідним від слова музика, що у свою чергу походить від нічого іншого, як Муза. У хорватській мові поруч зі словом музика частіше вживається чудове слівце glazba [ґлазба] — скажіть, як воно перегукується з нашими голос, галас, голосіння, чи не так? У чеській мові слова музика нема взагалі — натомість є hudba [гудба]. Воно й логічно: слов'янській співочій традиції не притаманні за природою ­своєю ударні інструменти, що з'явилися в наших краях значно пізніше за власне гудьбу, а тим паче за чистий горловий спів. Отож, розмаїті трубадури та гравці у нас не просто грали, а саме гуділи або ж дуділи, і видавали не музику, а гучання, гудовиння, різні гуди, ігудки, гудочки. Звідси й гудець. У народній говірці часто можна надибати на слово гудак, що означає тих самих гудців. Як з'ясувалося, гудець давненько вже закарбований нашими словниками: просто ці Книги були тривалий час не доступні загалу, і в прямому розумінні спалені в 1930-х та пізніших роках відвертими україножерами.

З приміток до патріотичного словника ­гарної української мови "Мова — не калька". Видання пропонує такі відповідники: музикант — гудець, гудій; музичний ­інструмент — грало

×