У вівторок Міністерство транспорту виставляло зразки постільної білизни та посуду. Укрзалізниця має намір купувати ці товари для пасажирських поїздів.

Будь-хто міг увійти до конференц-зали столичного Південного вокзалу, аби оцінити продукцію 40 приватних і державних підприємств України, а також Росії та Білорусі. Підприємці показували нові матраци, покривала, простирадла, шторки. На столах лежали лляна та бязева постільна білизна, подушки, матраци, килими, столові прибори.

Виставку відвідали міністр транспорту Йосип Вінський, 52 роки, гендиректор Укрзалізниці Михайло Костюк. Прийшло кількадесят жінок-залізничників, вони уважно розглядали товар.

— Із нами зараз співробітничає 80 постачальників. А претензій по якості білизни за минулий рік — більше ніж по якості шпал і рейок. Зазвичай проводимо тендери, потім пасажир оцінює продукцію. Сьогодні спершу знайомимося з виробником і його продукцією, потім будуть тендери й аукціони, — пояснює Вінський, підходячи до столу приватного текстильного підприємства "АльянсТ". Фірма демонструє вовняні матраци. Вони м"які та ніжні на дотик. Марина Гончаренко, заступниця директора, хвилюючись, розповідає Вінському, що їхній матрац важить 2 кг. Вона силкується витягти з-під купи ковдр звичайний бавовняний матрац, який зараз дають у вагонах. Але не може. Бо той важить 6,5 кг.

Представник фірми "Новабуд ХХІ століття" 38-річний Юрій Коваленко пропонує міністру купити для Укрзалізниці постільну білизну, рушники й штори, які шили на фабриках Київської області з російського текстилю.

— Вам треба міняти держстандарт постільної білизни. Тканини з льону та бязі своє віджили, використовуйте сатинові. Вони дорожчі, але практичніші, не стираються, не мнуться. Прослужать мінімум три роки, — радить Коваленко міністру.

Потім він пропонує Вінському безкоштовно забезпечити продукцією один вагон. Міністр вимагає, аби "Новабуд" безкоштовно надала білизну для цілого потяга.

— Якщо пасажирам сподобається, то співробітництво з нами я забезпечу! — обіцяє.

Потім Вінський підходить до столу з виробами Чернігівської фабрики.

— Чия шерсть, із Голландії? — питає.

Йому відповідають, що вітчизняна.

— Що ви обманюєте, у нас же в Україні овець немає, — дивується міністр. На іншому столі йому не подобається махровий рушник виробництва Херсонської фабрики. Вінський каже, що такий жодна хазяйка собі не візьме. Залишився незадоволений і вибором матраців.

— У нас матраци зараз, як були за часів Красної армії 1924 року. Не побачили сьогодні такий, який би нас задовольнив, — додає. Згодом Вінський радить виробникам замість білої постільної білизни випускати кольорову.

Рядами ходить завідувачка пральні донецького депо Людмила Себірцева, 48 років. Пральня обслуговує зокрема 37-й фірмовий поїзд Київ—Донецьк. Жінка скаржиться, що пасажири не бережуть залізничну білизну, крадуть її.

— Частіше пропадає мілкий асортимент: рушнички, наволочки. Просимо пасажирів, аби вони не бруднили рушнички й настільні серветки. А то рушником для рук та обличчя витирають взуття. Тоді його неможливо випрати. А використаний пакетик від чаю кладуть на чисту серветку, — каже Людмила.

×