У четвер, 22 січня, на столичному майдані Незалежності згадували перших жертв Майдану: українця вірменського походження Сергія Нігояна, білоруса Михайла Жизневського, українців Романа Сеника та Юрія Вербицького.
— Ми вшановуємо жертв Майдану й тих героїв, які захищають країну в антитерористичній операції, що треба назвати війною. Кожне місто має тих, кому маємо віддати шану, — розповідає один з організаторів заходу Сергій Баркар. — Встановили металевий тризуб біля пам'ятника Валерієві Лобановському. На нього кожен може пов'язати синьо-жовту стрічку вічності. Цим розпочинаємо низку заходів, що триватимуть місяць у різних містах країни.
На Майдані зібралися близько тисячі людей. Під стелою Незалежності запалюють тризуб із лампадок. На пам'ятнику засновникам Києва висить плакат англійською: "Зупинити Путінський тероризм".
О 18.10 оголошують хвилину мовчання. На Інститутській люди запалюють свічки біля портретів на стіні пам'яті Героїв Небесної сотні.
— Символично, что первыми жертвами режима Януковича стали не украинцы — это означает, что ненависть достигла больших масштабов. Как бы больно не было это слышать, но на крови Небесной сотни, людей, которые гибнут на Донбассе, возникнет новая Украина, — каже 33-річний Артем Скоропадський із "Правого сектора". Стоїть на імпровізованій сцені навпроти стели.
Присутні тримають прапори "Правого сектора", УНСО, Конгресу українських націоналістів, синьо-жовті стяги, кілька десятків червоно-білих прапорів. У Білорусі це неофіційна, опозиційна символіка. Там вона заборонена. Історично це — кольори прапорів Великого князівства Литовського.
— До Майдану для багатьох Україна була державою, де був гімн, прапор — і все. Після того з'явився дух гідності та свободи, — говорить Андрій Буткевич з організації "Вольниця".
Люди рушають на вул. Грушевського. На чолі колони — чоловіки з банером. На ньому фото загиблих із Небесної сотні.
— Год, как погибли парни. Пришел их помянуть. И понять, что мы успели за этот год. Майдан сделал одну часть — свергнул власть. Вторую не смог — создать новую, сильную. Оппозиция протащила людей, которые далеки от политики. Сегодня нужно прийти к тем, кто отдал жизнь, и отчитаться за свои поступки, — каже 54-річний Олександр Місюра.
Біля пам'ятного знаку Михайлові Жизневському на Грушевського люди стають навколішки. Кладуть квіти, ставлять свічки. Поряд жінка продає лампадки по 10 грн.
— Якщо я не можу взяти до рук зброю і піти проти ворога, то хоча б пом'яну людей, які загинули, — каже російською киянка 62-річна Ірина Оснач. Стоїть неподалік стадіону "Динамо". Тримає дві гвоздики й лампадку. — Пам'ятаю, коли йшла вперше на Майдан, набрала цукерок, печива, чаю. Підійшла до студентів. Питаю, чи можу пригостити. Вони зраділи, якраз закінчилася заварка. Той Майдан лишився в наших спогадах. Найголовніше, що я пережила за свої 62 роки, це знайомство з чоловіком, народження сина, який є ровесником Незалежності України, та Майдан, — згадує жінка.
У мікрофон називають імена Героїв Небесної сотні з різних куточків України.
— На Майдані був волонтером. Михась — єдиний із загиблих майданівців, з ким я тоді познайомився, — каже про Жизневського киянин 25-річний Михайло Мінченко. Вдягнений у довге чорне пальто й сіру шапку-вушанку. Тримає червоно-білий білоруський прапор. Говорить білоруською.
Біля мікрофона слово беруть родичі та близькі загиблих.
— Михайло багато часу проводив на Майдані. 28 січня торік збирався поїхати побачити батьків. От і поїхав, — розповідає чоловік, якого представили другом Жизневського. Того поховали в селищі Знамя Труда неподалік Гомеля 28 січня.
2 постріли в груди й один у голову картеччю з мисливської рушниці — від них загинув активіст Майдану 20-річний Сергій Нігоян. Білорусу Михайлові Жизневському куля з рушниці поцілила в серце. Розповів перший заступник начальника слідчого ГУ МВС Віталій Сакал. За його словами, міліція не має такої зброї.
— Слідство розглядає, серед інших версій, вбивство, що мало спровокувати посилення конфлікту, — каже Сакал.
2 
35413
Коментарі