"Ліс — не обов'язкова умова для партизанки"

Сучасні партизани мають жити в міських квартирах, нічим себе не видавати, виїжджати на операції групами по чотири-шість чоловік. Головні завдання — збирання інформації та диверсії. Так вважає лідер громадської ініціативи "Права справа", військовий експерт Дмитро Снєгирьов, 42 роки:

— В умовах окупації, у травні-червні "Права справа" розгорнула партизанську мережу на Луганщині. Область розбита на кілька секторів, кожен район ділиться на два-три куща, залежно від кількості населення та військ терористів. За ділянкою закріплюють відповідального. Це кадрові контррозвідники, місцеві — знають людей та особливості регіону.

Партизанські атаки спочатку були на півночі області, де більше лісів. Але потім продовжилися й на півдні, в Лисичанському, Кремінському та Краснодонському районах, де голий степ. Ліс — не обов'язкова умова для партизанки. Хлопці невеликими групами робили виходи, після яких зникали терористи. Знищувалися спочатку окремі танки, а потім — і танкові колони.

Знаючи, що область прикордонна, організація давно готувала структуру, проводила вишколи з партизанської роботи в разі нападу Росії.

Масовий партизанський рух, про який говорить міністр оборони Валерій Гелетей та командир батальйону "Донбас" Семен Семенченко, пережиток 1940-х. Вони не розуміють реалій. Великі з'єднання — понад 100 чоловік автоматично стають мішенню для ворогів. Такі неповороткі групи обростають обозом, їм треба постачати боєприпаси. Трофейної зброї на таку кількість людей у бою взяти неможливо. Їм ніде сховатися. Коли партизани живуть у лісі, їх видає запах сирості та диму від вогнища. Сучасні партизани живуть удома й ходять на роботу, займаються звичними справами.

Закинуті в тил професійні диверсанти видають себе — акцентом, незнанням міста. Навіщо в Луганськ засилати хлопців зі Львівської області? І головне — навіщо їх скидають з літаків? Це ж їх видає. Щонайменше три такі групи викрили і знищили терористи. Невже люди із сусіднього регіону не могли прийти пішки?

Серед місцевих партизанів втрат не було. Були жертви. Але вони сталися через зраду, коли ми почали координувати свої дії з керівництвом АТО.

Спілкуватися бажано лише зі старшим групи

— Партизанити в місті важко. Контррозвідка легко вираховує непідготовлених шпигунів, — каже Олексій Арестович, 39 років, військовий експерт. — Професійними партизанами стають співробітники спецслужб. Групи невеликі — максимум п'ять осіб: двоє дівчат-навідниць і троє хлопців-виконавців. В ідеалі, щоб ці люди були не знайомі. Чим менше знатимуть одне про одного, тим більші шанси на успішну операцію. Спілкуватися бажано лише зі старшим групи, який координує їхню роботу.

Щоб не потрапити до рук бойовиків, вони мають передовсім зберігати конспірацію. Нікому не розповідати про свою підпільну діяльність, повідомляти інформацію лише через спеціальні засоби зв'язку, які неможливо прослухати. Письмові звіти зашифровувати.

Як правило, проти бойовиків партизани використовують високоточну зброю з глушником і вибухівку. Вони знають безліч способів, як знищити противника. Наприклад, "пригостити" його замінованими банками згущеного молока.