Теперішні акції протестів хоч і стали найбільшими з 2004 року, однак не набули масовості помаранчевого Майдану. Не вийшли на вулицю пенсіонери, службовці, селяни, студенти. Тобто всі ті, кому доводиться віддавати підприємцям свої гроші, хто перебуває по інший бік від їхнього прилавка.
Із підприємцями так чи інакше пов'язане все нове й хороше, що приходить у повсякденне життя. Зауважили новий сорт пива в магазині — його зробили підприємці. Вийшла нова телепрограма — теж приватна ініціатива. Поставили лавку біля магазину — і тут не обійшлося без бізнесу. Підприємці стали найздоровішою рушійною силою в країні. Але, оскільки капіталізм у нас дикий, вистачає від них і неприємностей.
Днями у метро на Контрактовій площі зауважив, що торгова ятка зі шкарпетками затулила прохід до турнікетів на півметра. Важко такому радіти. На моєму мікрорайоні Русанівка вид на притоку Дніпра перекрили двома кіосками "Живе пиво" та "Чай-кава". Теж свинство. Хотіли вирубувати дерева на сусідньому бульварі, щоб втулити магазини — і це теж підприємці! А ще є харчі сумнівної якості, захмарні ціни на одяг, хамство багатьох базарників.
А за що цих підприємців підтримувати?
Інша лінія розколу проходить між прибутками бізнесменів та зарплатами їхніх найманих працівників. В Україні вважають нормальним, коли середньої руки підприємець за кілька років будує собі новий дім, купує квартиру, кілька машин. Водночас його наймити отримують до 1,5 тисячі гривень зарплати.
— А за що цих підприємців підтримувати? — відповідає запитанням на запитання знайомий із Житомира.
Ми з ним, часом, граємо у футбол. Він бігає у кедах, бо на кросівки йому не вистачає. Хоч і працює на двох роботах.
4 
35413
Коментарі