Улітку на горищі хати родини Гадзирів у селищі Ярмолинці на Хмельниччині сусідська кішка привела трьох кошенят.
— Ми чуємо, що нагорі нявкають котенята, — розповідає Софія Гадзира, 62 роки. — Вони злізти не можуть, а кицька їх кличе. Поставили 6-метрову дошку, вони по ній позлізали, як по пандусу. Кицька повела їх до свого господарства. У нашої сусідки щось почало красти курчата. Вона подумала, що то та кішка, зловила її й кудись вивезла. Знала, що в кицьки дитинчата, але їй курчат було шкода більше.
Кошенятам на той час було зо три тижні. Залишилися самі. Дві доби пролежали на городі. Від голоду почали нявчати. Їх урятував кіт Гадзирів — Кицик.
— Почув, як вони нявкають, і побіг на город, — говорить донька Алла Гуменюк, 39 років. — Почав до них нявчати і повів за собою. Привів на подвір"я і став доглядати.
Років 15 тому родина мала дев"ятьох котів. Господар 65-річний Микола Володимирович не втопив і не вивіз жодного.
— Один кіт якусь заразу приніс. Усі потравилися і в один день поздихали, — каже Софія Миколаївна. — Коли Кицик котенят приволік, Коля придумав розмочити їм на молоці булку і зробити таку собі дитячу смєсь. Котенята трохи поїли. А потім упали на того кота і давай його смоктати. Кицик почав дуже худнути: із 7,5 кіло утратив 1,5. Усю свою їжу їм віддає. Глядить їх, як справжня мама. Що інтересно, це котенята не Кицика. Вони на нього зовсім не похожі.
— Мені було 4 роки, коли побачив Кицика на вулиці, — розказує 12-річний онук Роман. — Він був маленький і худий. Я дав йому якийсь сухарик. Він почав так їсти, що аж за вухами лящить. Упросив маму залишити його.
На той час у родині був великий рудий кіт.
— Ганяв котів по всій вулиці, — продовжує Роман. — А Кицику — я так його назвав — учиняв дідовщину. Доки сам не поїсть, його не підпускає до миски. А потім Рижий пропав, то Кицик почав від"їдатися.
Кошенята відгукуються на голос "батька". Він їх лиже, грається з ними. Дозволяє себе смоктати.
— Доки малі не наїдяться, він до миски не підходить. Їх було троє: два хлопчика і дєвочка. Одного ми віддали у село Вербка. А двоє лишилося в нас. Мальвіна світліша і трохи більша. А Мурат менший. Якось він упав із яблуньки. Дуже почав хрипіти. Ми його виходили.
Для кошенят Гадзири купують молоко та сир.
— Даємо їм усе, що їмо самі. Але вони супу не дуже-то хотять. У чоловіка зранку перше запитання: а котів погодувала? О, ходіть подивитеся, як вони його сосуть!
Кіт лежить на підлозі в кухні. Мальвіна з Муратом смокчуть його. Кицик мружиться.
— Він їх, як мати, всього вчить. Наприклад, уміють откривать вхідні двері лапою. Тепер учить залазити в холодильник. Сам відкриє, а вони туди залазять і їдять усе, що хотять. То ми вже двері холодильника підпираємо стільчиком. Кицик за своє життя зловив трьох мишей. І то жодної не з"їв. Просто грався ними, доки не замучив: наступав то на хвіст, то на голову по черзі. Може, хоч ці будуть мишей ловить. У нас узагалі всі животні трохи дивні. Пес Рекс їсть буквально все, починаючи від кукурудзи і гарбузів до горіхів.
Господиня кидає собаці горіха. Шкаралупа тверда і груба. Собака бере його на кутні зуби. Чути тріск. Рекс виїдає ядро.
— Нам стільки котів не треба. А втопити чи вивезти їх не можемо. Мо", хтось прочитає і захоче взяти цих котенят. Їм уже майже чотири місяці.
2 
35413
Коментарі
2