До школи пішли 448 тисяч першокласників

2

Фото: REUTERS

1 вересня за парти сіли 448 578 першокласників. Найбільше їх на Дніпропетровщині — 38,1 тис. Найменше — у Луганській області — 1,1 тис. учнів.

Із цього навчального року починає діяти комплекс програм і систем викладання "Нова українська школа". Нинішні першокласники навчатимуться 12 років. Оскільки 1 вересня припало на суботу, Міністерство освіти дозволило проводити свято першого дзвоника на розсуд шкіл — 1 чи 3 числа.

О 8:40 в суботу біля школи №7 на столичній вул. Патріарха Мстислава Скрипника людно. Це — одна з найстаріших шкіл Києва, зведена 1912 року. Тут викладав Максим Рильський.

— Вів уроки у моєму дев'ятому кабінеті, — говорить 50-річна Олена Кедич. Вона набрала 1-Б клас.

Приміщення школи складається зі старого й нового корпусів, об'єднаних між собою. За 2 м від старого розташований 3-метровий зелений паркан із проф­настилу. За ним — будівництво, стоїть самоскид, кран і бетономішалка. З боку школи на паркані намальовані герої мультиків. З іншого — ледь помітний напис "Поверніть дітям дитинство". Його кілька разів зафарбовували.

— Батьки й активісти протестували проти будівництва. Від нього багато шуму. А коли забивають палі, страшно за школу. Може дати осадку, — говорить Кедич. Викладає тут із 1987 року. — Теперішні школярі креативніші, вільніші, сміливіше висловлюють власну думку. Для цього покоління треба впроваджувати нову програму — щоб відповідала сучасним запитам. І батьки змінилися. Зараз усе вирішується у "Вайбері".

О 9:00 на ґанку школи виступає директорка. Ведучі — учні. Вони дають мікрофони шістьом першокласникам. Ті читають вірші. За 15 хв. їх заводять у приміщення. Йдуть парами, взявшись за руки. За учнями 1-А класу біжать два оператори зі штативами і два десятки батьків.

— Волнуюсь, вроде сама в школу иду, — каже 26-річна Олеся, матір першокласника. — Вступати було просто — здали документи, прийшли на збори і все.

1-А клас заходить до кабінету. Із вікон видно зелений паркан і будівництво.

— Сідайте, — говорить учителька Євгенія Геннадіївна, років 40. Тримає у руках невеликий фотоапарат. — Це ваш клас. Тут вчитимемося. Зараз познайомитеся з класом, а потім — на дискотеку.

Діти беруться за руки і за вчителькою вертаються на подвір'я. Дискотеку проводять школярі 8–9 класів. Перші чотири пісні звучать російською. Деякі батьки танцюють із дітьми.

— Влад Яма кусає лікті, бо найкраще танцюють наші першокласники! — каже у мікрофон ведучий.

— Класно придумали. Чого в мене не було таких лінійок? — говорить 33-річна Олена Карун. Танцює із сином серед школярів. Усе фільмує на мобільний, закріплений на селфі-палці. — Видно, що зміни пішли. Старший три роки тому пішов у перший клас. Усе було консервативніше. Єдине боюся, щоб дітей не розбалували надмірною свободою. Бо ні оцінок не буде, ні табелів, ні "домашок".

1 вересня о 8:30 на подвір'ї столичної початкової школи №332 на вул. Бориса Гмирі збираються батьки і діти. Більшість учнів у вишиванках. Хтось у шкільній формі — білий верх і чорний або синій низ. Навколо пахне парфумами.

Раніше в цій будівлі була гімназія. Цьогоріч відкрили початкову школу. Набрали 10 перших класів. У кожному понад 30 учнів.

— Це наш третій першокласник. На відміну від старших дітей, вчитиметься по-новому, — каже 47-річний отець Василь. Він у чорній рясі з хрестом. — Дітям не ставитимуть оцінки. І це добре, бо вони нічого не означають. Головне, що отримуватиме знання і практичні навички.

До чоловіка підбігає син — у білій сорочці та з трояндами в руках.

— Я навчався у радянській школі. Там муштрували. Зараз система демократичніша. Шкода, шкільної форми не буде, вона дисциплінує, — говорить.

О 8:45 класи починають шикуватися. Вчителі тримають у руках таблички з назвами класів — від 1-А до 1-К. Класні керівники кріплять на груди учнів бейджі. Там — назва класу і прізвище-ім'я дитини. Лінійка триває менш як 30 хв. Першокласники в шеренгах підтанцьовують, крутяться і роззираються на всі боки.

— Добре, що обійшлося без довгих промов і концертів учнівської самодіяльності. Моя старша донька знепритомніла на лінійці, коли в перший клас йшла, — каже 42-річна Наталія у джинсовому жакеті. Тримає на повідку невеликого чорного собаку породи французький бульдог. Віддала в перший клас сина. — Ми не купували букети. Треба відходити від "совка".

Після лінійки діти з учителями йдуть на перший урок. Батьків усередину не пускають.

— У вас первый первоклассник? — запитує засмагла жінка з тату-ієрогліфом на правій нозі.

— Да, — відповідає друга. Тримає невеликий букет із яблук, винограду, слив і рожевих троянд.

— И у нас. Сначала думали отдать малого в частную школу. Но возить его каждый день не очень хочется, а мы тут рядом живем. Да и цена там почти 10 тысяч в месяц.

Згодом батьків запрошують до класу. Кабінет на три вікна. Стіни пофарбовані в жовтий. Біля дверей облаштували умивальник. Висить інтерактивна дошка.

— Нарешті до школи почали зараховувати без конкурсів, за місцем прописки, — розповідає матір першокласника Юлія Литвин. Перебирає стрічки, до яких прив'язані повітряні кульки. — Раніше в першому-другому класах задавали багато. Старша дочка втомлювалася. Бракувало сил на додаткові заняття з малювання чи танців. Зараз життя першокласникам обіцяють полегшити.

Близько 11:00 усі починають розходитися.

×