Троє жителів Донецька прийшли до обласного наркологічного диспансеру. Попросили вилікувати їх від ігроманії.
— Такі пацієнти почали з"являтися давно. Але останнім часом їх побільшало. Зазвичай звертаються ті, хто дуже багато програв, — розповідає 42-річний Ігор Циба, головний лікар диспансеру.
Додає, що за власним бажанням лікуються мало гравців, здебільшого їх приводять рідні та близькі.
За словами лікаря, спочатку люди грають на автоматах, щоб зняти стрес. Потім це переростає в бажання відігратися. Під час лікування таких пацієнтів застосовують комплексні методики: психотерапію, добирають антидепресанти, проводять розмови з психологами. Скільки коштує курс, Циба не каже. Зазначає лише, що є програми, які фінансуються за рахунок держави. Лікування від ігрової залежності може тривати від кількох тижнів до кількох років.
— У 30–40 відсотків пацієнтів домагаємося стійкого небажання грати в азартні ігри. На жаль, повністю позбутися цієї залежності неможливо, — зізнається лікар.
Зазвичай гральними автоматами захоплюються особи 16–30 років.
Професор Інституту соціальної і судової психіатрії та наркології Станіслав Табачніков, 66 років, давно вивчає патологічну пристрасть до азартних ігор.
— Серед пацієнтів мав пенсіонерку. Із Росії приїхала лікуватися. Працювала дояркою в селі. Пристрастилась до гри на автоматах, весь заробіток спускала. Уже п"ять місяців як не грає, — розповідає Табачніков.
Житомирському психологу-консультанту Валерієві Брандесу, 64 роки, також доводилося позбавляти людей від залежності до гри. Якось він працював із двома хлопцями.
— Один навіть хотів заподіяти собі смерть. На щастя, вдалося допомогти. Понад рік укріплював у ньому бажання мати власну справу. Зараз поїхав до Росії та відкрив магазин, — каже Брандес.
Він вважає, що захоплення автоматами пов"язане із заниженою самооцінкою або жагою гострих відчуттів. Сприяють ігроманії і масові акції, які влаштовують компанії. Наприклад, треба зібрати певну кількість пачок продукту, щоб отримати машину або квартиру чи мобільний телефон.
23-річний киянин Дмитро на автоматах грав п"ять років. Зараз покинув, бо, за його словами, немає вільного часу і зайвих грошей. Найбільше програвав 160 грн, а вигравав — 3700 грн.
— Я знаю весь механізм. Коли треба кинути більше, коли менше, а коли взагалі піти. І залежним себе від гральних автоматів не вважаю, — розповідає Дмитро.— Заходив пограти тоді, коли в кишені була десятка-двадцятка.
Його найближчі друзі також грали.
— Якось дві тисячі гривень виграв, купив телевізор. Потім виграв чотири тисячі, а програв 700 гривень, — каже Дмитро. — Ще один грає дуже рідко і майже завжди виграє. Програвав максимум 70 гривень. Поки що всім моїм друзям фартить.
2 
35413
Коментарі