19-річний Луіс Контрерас із Еквадору цього року вступив на перший курс Вінницького політехнічного університету і відразу вирішив пішки податися до Бердичева, що в сусідній Житомирській області. Чув, що тут є чудотворна ікона, яка лікує та зцілює. Луіс змалку навчений ходити з батьками на святі місця. У Еквадорі він щороку буває в місті Кінча.

На храмове свято ікони Матері Божої до Бердичева в неділю прибуло більше 15 тис. паломників. Із Вінниці та Києва прийшло чимало студентів із Анголи, Еквадору, Камеруну, Бразилії. Оселялися у місцевих жителів-католиків.

Перед монастирем ордену Босих Кармелітів люди групами сідають прямо на газонах. Кому не вистачає місця, розстеляють ковдри з іншого боку дороги, на газонах під магазинами.

— Я вже п"ять разів ходила сюди, ми молимося завше в дорозі, — розповідає Ірина Пилявська, 69 років, із Радомишля Житомирської області. — Певно, через це у мене на лівому оці катаракта зійшла, і я можу знову добре бачити. Це для мене чудо.

33-річний Андрій Обшта приїхав на інвалідному візку з Житомира.

— Я тут уже 14-й рік поспіль. Ходжу, бо така моя жертва Богу, — каже Андрій. — Приходжу заради духовного зцілення. Про чудотворну ікону чув, але про чудеса нічого не знаю. Ви ж знаєте, що її перемальовували? Може, вона ще дуже молода?

Ікона Бердичівської Божої Матері в монастирі ордену Босих Кармелітів зберігається з XVII ст. Під час пожежі 1941 року вона згоріла, і решток її не знайшли. Хоча, за іншою версією, ікона знаходиться у приватній колекції в Польщі. Десять років тому краківська художниця Божена Муха-Совінська написала абсолютно нову ікону. Папа Римський Іван Павло II освятив і коронував її. Зараз вона — одна з 18 коронованих ікон.

За часів Радянського Союзу в головному залі храму, де висить ікона, розміщувався спортзал. Нині частину приміщення ще займає музей. Але районна влада має намір і надалі віддавати храм Кармелітам. Ще 13 років тому почався ремонт. Голова райдержадміністрації Леонід Бакановський, 52 роки, запевняє, що до кінця року його завершать.

— Ми тут по півметра вглиб зі стін мусили зішкрібати, бо через сирість грибок почав рости. Але зробили все так, як треба, навіть підлога тут з підігрівом, — тупцяє по бетонній підлозі Бакановський.

До представників обласної та районної влади підходить настоятель храму отець Бенедикт із мобільним телефоном та рацією. Поперемінно відповідає то на один, то на інший телефон. Зрештою відключає апарати. Каже, що тиждень не спав, готувався до свята.

У цей час оголошують про приїзд Апостольського Нунція Івана Юрковича, і отець Бенедикт просить всіх перейти до площі перед монастирем. Там проводитимуть службу. Люди на площі проводжають чиновників поглядами.

— Посідали в передніх рядах, — киває головою Ірина Пилявська. — Вони ж і хреститись не вміють. І як по доріжці проходять, то не повернуться, щоб іконі поклонитися. То тільки для виду поприходили. Польський консул хоч хреститися вміє.

×