— Мы сначала думали, что сосед мансарду строит. А когда начали золотить купола, поняли, что будет своя церковь, — каже 27-річна Катерина біля під'їзду в будинок №4 на просп. Героїв Сталінграда в Києві.
За два роки 15-поверховий будинок виріс на 10 м. Його дах прикрашає церква із золотою банею. Стіни оздоблені фресками.
Катерина веде за руку дочку 5-річну Анастасію. Та за собою тягне іграшковий візок із лялькою.
— Я чула, що на 15-му поверсі 50-ту квартиру викупив священик. Зводити церкву почав з літа 2010-го, але тоді всім говорив, що збудує лише мансарду. Пройшовся по всіх жителях нашого дому, зібрав підписи у 51 процента. — Під більшістю заяв діти підписувалися. Моїй сестрі Оксані 15 років. Відчинила двері, навіть не дослухала до кінця, що від неї хочуть і втулила свій підпис. А в нас у квартирі аж п'ятеро людей прописані. Вийшло, що всі п'ятеро згодні з добудовою.
Анастасія тягне матір за руку. Та дає їй два печива "Марія". Дівчинка присідає, жує.
— Той священик обіцяв нам на всіх поверхах ремонти поробити, а відремонтував тільки коридор на першому поверсі. Мамі моїй дуже та церква на даху не подобається. Тепер через наш під'їзд будуть жебраки бігати, а в неділю дзвони вранці битимуть. І то не факт, що мешканців будинку хтось у ту церкву пустить. Вхід до неї буде через квартиру власника.
Двері у під'їзд після дзвінка відчиняє консьєрж Маріанна. На першому поверсі на підлозі лежить плитка, зроблена підвісна стеля, стіни вкриті сірим гранітом.
— Ми у 50-ту квартиру до священика, — кажу консьєржці.
— Какой батюшка? Он — бизнесмен, очень влиятельный человек! — невдоволено кричить і до ліфта не пропускає. — Священика в нашому домі нема. І церкви тоже поки що нема. Ніхто там ще службу не править. Власник помешкання на 15-му поверсі побудував собі капличку. Ну що ви причепилися? Там живе набожна людина, хоче бути ближче до Бога. Він у цьому домі поселився кілька років тому. Але ночувати приходить не часто, бо сам із Дніпропетровська. Раз-двічі на місяць буває. Машину ставить у дворі. Не любить уваги до себе. Залиште свою візитку, я йому передам. Якщо захоче поспілкуватися, він вас набере.
Лишаю кілька візитівок. Прошу консьєржа, щоб передала іншим мешканцям будинку. Надіюсь, що вони про церкву над головою знають більше. Наступного ранку дзвонить жінка з квартири на третьому поверсі. Казати своє ім'я відмовляється.
— Не пишіть нічого поганого про цього чоловіка, — просить кілька разів. — Він дуже набожний, заможний — може собі дозволити не одну таку церкву. У нього ж на поверсі дві квартири. Кілька років тому він пережив велике горе — поховав доньку. Церкву будує на її честь.
До під'їзду під'їжджає вантажівка. Мешканці квартири на шостому поверсі виносять меблі.
— Ми житло тут продали, купили більше на лівому березі, — розповідає 45-річний Андрій. — Коли про церкву почули, хотіли зібрати підписи обурених і подати в суд. Ще у січні до нас приходили двоє його людей. Просили не піднімати шуму. А храм тепер ніхто розбирати не буде. Ну заплатить він штраф 10 тисяч гривень, але ми й далі будемо з церквою на даху. Там не просто капличка, — Андрій відходить на 20 м від під'їзду. Задирає голову, розглядає добудову. — На 15-поверховому будинку звели ще 3-поверхову споруду. У мене батько архітектор. Приїжджав до нас на Різдво. Побачив оцю хату зверху і був шокований. Через три-чотири роки вона дасть про себе знати. Можуть піти тріщини по стінах, просяде фундамент, бо не розрахований на таке навантаження, — затягується цигаркою "Парламент". Меблі виносять двоє хлопців у червоних спецівках. — У таких будинках можна добудувати поверх, не більше.
За 200 м від висотки — церква Різдва Христового. Священики про будівництво храму на даху нічого не знають.
— Якщо храм буде освячено кимось із владик і там правитимуть служби, у цьому немає нічого поганого. Зведення церкви на даху будинку не суперечить церковним традиціям, — кажуть у прес-службі УПЦ Московського патріархату. — Щоб це був повноцінний храм, він повинен споруджуватися з благословення церкви. Вхід до нього має бути вільний для всіх.
У сусідній багатоповерхівці живе співак 38-річний Олександр Пономарьов. Церкву видно з вікон його квартири. Дивується:
— Цікаво, як міська архітектура таке дозволяє?
В Оболонському ЖЕКу про церкву на даху нічого не знають. Від коментарів відмовляються. У столичній мерії добудову називають незаконною.
— Позаторік команда Черновецького видала жителю квартири № 50 дозвіл на розширення даху, — каже Михайло Кучук, заступник голови КМДА. — Щоб добудувати три поверхи, треба провести експертизу конструкції будинку, цього ніхто не робив. Право власності на будову оформили незаконно. Тепер нею займеться прокуратура.
За адресою в електронному довіднику знаходимо, що у квартирі прописаний Геник Кесов, 48 років. На бізнесмена зареєстровані фірма "Метал і сталь України" у Запоріжжі, металопрокатна компанія "Айрон трейд" у Дніпропетровську. Секретар останньої відповіла, що з Геником Сократовичем з'єднати не може. Він за кордоном.
— Я впервые от вас услышал, что у Геника есть своя церковь над квартирой, — каже телефоном Геннадій Павлович, товариш Кесова. — Он меня туда не приглашал, но подтвердил, что церковь у него там есть. Почему ее построил, я понятия не имею. Но что бы ни делал Геник, он делает это с любовью к Богу.
Номера телефону Геника Кесова не дає. Обіцяє передати мою візитівку. За два тижні ніхто не передзвонює.
— Генику я ваш телефон передал. Не звонит — значит, не хочет, чтобы про него писали, — каже Геннадій Павлович.
7 
35413
Коментарі