43-річний Олег із Вінниці четвертий рік шукає донора. У нього відмовили обидві нирки. Щоб очищати кров, тричі на тиждень ходить на гемодіаліз — апарат штучної нирки.

— Я зустрічався з п'ятьма людьми, які готові продати свої органи, — розказує Олег. — Найменше просили за нирку 28 тисяч євро, доходило і до 40 тисяч. Дешево продавав нирку кремезний чоловік на вигляд до 50 років. З ним зустрічався півроку тому в одній із кафешок міста. Він одразу замовив 100 грамів коньяку. Всьо хотів якусь предоплату, питав, скільки я маю грошей. Я дав сотню. Наступного дня домовилися зустрітися в лікарні, щоб здати аналіз на сумісність. Він не прийшов.

Моя мати померла сім років тому. З родичів залишилися батько й молодший брат. Брат на донора не годиться, теж має хвору нирку. Попросив батька. Той як почув про це, почервонів, почав кричати. Сказав, ще жити хоче, і що він мені вже віддав усе, що мав. Бахнув дверима і пішов.

Операцію з пересадки робитимуть у Києві. Вона вважається безкоштовною.

— Проблема у грошах, усі хочуть повну суму наперед. Кредитів на пересадку не дають. Якщо закладу будинок і машину, то з дочкою і дружиною можемо лишитися на вулиці. Сам би я погодився віддати парні органи, наприклад нирку, частину легені.

×