Алла Ткач, 30 років, домогосподарка, Вінниця:

— Мене проклинали. Була тоді вагітною десь на сьомому місяці. І в цей день живіт болів. То вирішила одну зупинку проїхати на тролейбусі. Коли вже під'їжджали, підійшла жінка-кондуктор. Я їй: "Я ж тільки одну зупинку. Пішла б пішки, якби живіт не болів. Бо у мене угроза". А вона як почала мене проклинати. І "щоб у тебе їх ніколи не було", і ще щось, і безперестанку. Прийшла додому, плакала, не могла заспокоїтися. То тепер білетики при виході більше кондукторам не повертаю, як колись.

Сергій Серебрянський, 26 років, інженер-технолог, Полтава:

— Дорікали, що не поступився місцем каліці. На зупинці в автобус зайшов чоловік-інвалід з коляскою. Одягнений бідно, руки трусяться, візок перед собою ледь котить. Люди заходять, кожен його штурхає. Ще й кондукторша як гаркне: "Швидше залазьте. Весь проход загородили. Люди зайти не можуть". Я не втримався: "Чого кричите, не бачите, чоловік — інвалід". Вона й на мене визвірилася: "Як такий жалісний, поступився би місцем". Інвалід сів біля дверей. Від нього відступалися пасажири і дивилися з відразою. З кондукторшею сварилися ще хвилин п'ять.

Любов Клименко, 45 років, місто Коломия Івано-Франківської області:

— Обізвали злодійкою. Їхала недавно в обласний центр до дочки. Людей десь 50 в маршрутку напхалося. Тиснуть мене, ледве на одній нозі їду, вхопитися нема за що. Тут шофер різко загальмував. Я з переляку вхопилася за те, що під руку попало. Чую, якась панянка мене в плечі грим. Та давай на весь автобус: "Ти чого по чужих сумках лазиш? Дивися, шарить тут!" Я очі на неї витріщила, не розумію, в чому річ. Сама навіть не відчула, що за сумку вхопилася. Почала виправдовуватися. Якісь жінки за мене заступилися, то вона й затихла.

Людмила Дика, 23 роки, дизайнер, Черкаси:

— Кондуктор бурчала, що я на проїзд під церквою нажебрачила. В той день їхала на роботу і не могла зняти з банкомата гроші, бо не працював. Гривню 75 нашукала по 10 і 5 копійок. То наслухалася від кондуктора.

×