26 курсантів і офіцерів загинули в авіакатастрофі

— Ехал в сторону Чугуева и услышал странное гудение. Подумал, колесо отпало. Притормозил. За несколько десятков метров упал самолет. Если бы не замедлился — рухнул бы на мое авто, — каже харків'янин 21-річний Ярослав ТАРАСОВ, свідок авіакатастрофи біля аеропорту райцентру Чугуїв на Харківщині.

25 вересня о 20:45 під час заходу на посадку розбився військовий літак Ан‑26Ш. До 22:50 мав виконувати навчальний політ із 27 курсантами й офіцерами Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба. Екіпаж прийняв рішення повернутися раніше через збій у роботі лівого двигуна, за попередньою версією. Перед злітно-посадковою смугою лайнер нахилився, крилом зачепив землю та вибухнув. 25 людей загинули. У лікарню забрали двох.

— Судно впало під час посадки. Був різкий вибух і вогонь, — продовжує Тарасов. — Із літака вибіг хлопець, горів. Вогонь очевидці збивали ковдрами, але марно. Я взяв у далекобійника вогнегасник. Одяг на хлопцеві кипів і його зняли. Зліз зі шкірою. Поруч лежав інший курсант. Весь у крові, з розбитою головою та розрізаною ногою. Сказав, що на борту було десь 30 людей.

Тіла 22 знайшли уночі. Трьох виявили наступного дня.

Серед загиблих на місці катастрофи було семеро офіцерів: майор Богдан КИШЕНЯ, 30 років, капітани 28-річні Олексій ОСТАПЕНКО і Дмитро ДОБРЕЛЯ, старші лейтенанти Ашраф МСУЯ, 29 років, і 40-річний Олег КОЗАЧЕНКО, прапорщики Євген ІВАНОВ, 42 роки, і 40-річний Олег ШИРОЧУК.

Інші полеглі — курсанти другого-четвертого курсів з 11 областей — 25-річний Андрій Померанцев, Євген Скоробогатько, 26 років, 20-річні Дмитро Андрущенко, Олександр Скочков, Дмитро Студінський і Володимир Олабін, 19-річні Олександр Бойко, Дмитро Донець, Костянтин Зибюк, Олександр Клевець, Богдан Матвійчук. Максимові Хом'ячуку, Романові Корчовському, Андрієві Роспотнюку, Артемові Дудлі було по 21 року. Полягли 22-річні Ростислав Булій, Микола Микитченко, Руслан Шеремет.

Наступного дня в лікарні помер Віталій Вільховський, 20 років. Його поховали 30 вересня у селі Волиця Сокальського району на Львівщині.

— Було 95 відсотків опіків тіла, не мав жодного неушкодженого органа. Такі травми з життям несумісні, — каже 55-річний Юрій Колесник з опікового відділення харківської лікарні невідкладної допомоги.

Єдиний уцілілий — курсант В'ячеслав Золочевський, 20 років. Від вогню його прикрила частина фюзеляжу літака. Із порізами та забоями забрали в госпіталь.

— Рани загоюються, — говорить начальник Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Едуард Хорошун. — Емоційний стан у порядку. Із ним працюють невропатолог, терапевт, психіатр, психолог. Можливо, цього тижня поїде додому.

26 вересня до Харкова приїхали родини загиблих. Розмістилися в родичів і друзів, у готелі Міністерства оборони. Здали аналізи для ДНК-експертиз, які два-три тижні проводитимуть для ідентифікації тіл.

— Рома з дитинства мріяв про військову кар'єру. Порядний, вихований, — розповідає Людмила Третьякова, колишня класна керівниця курсанта Романа Корчовського з Вінницької області. — Після сьомого класу вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Як закінчив — поїхав учитися до Харкова.

Капітан Олексій Остапенко за хвилини до катастрофи переписувався із 7-річною донькою.

— Боюся, що на льотчиків можуть повісити вину за трагедію, — каже дружина офіцера Олена Остапенко. — Але мій чоловік жив літаками і робив своє діло достойно.

Курсант Володимир Олабін — син депутата Миколаївської обласної ради Вадима Олабіна. У день смерті запрошував на побачення 19-річну Наталію з Харкова. Познайомилися в соціальній мережі. Не зустрічалися.

— Писав, що любить небо й техніку. Списувалися щодня, — говорить Наталія. — Гуляти кликав, але в мене не було часу. У день трагедії відповіла на його запрошення тільки ввечері. Він промовчав. А наступного дня дізналася, що загинув.

Олександр Скочков пішов в авіацію, наслідуючи батька Ігоря Івановича, який був штурманом авіаційної ескадрильї 25-ї гвардійської військово-транспортної авіаційної бригади. Загинув у 37 років 14 червня 2014-го в літаку Іл-76, який над Луганськом збили російські бойовики. Полягли 49 військових.

— Я виріс тут і прикипів до української землі, — розповідав три роки тому старший лейтенант Ашраф Мсуя із Харкова. Його батько — лікар із Танзанії. Мати українка. — На третьому курсі пішов до начальника факультету й заявив, що хочу в АТО. Він відмовив: "Якщо знадобиться твоя допомога — знатиму, що не підведеш. Але поки що не час".

Ашраф мріяв стати першим чорношкірим генералом в Україні, згадують друзі.

Ан-26Ш виготовлений на підприємстві "Антонов" 43 роки тому. Останній капітальний ремонт літака провели 1996-го. Черговий мав бути 2022 року.

Польоти на техніці такого класу в університеті виконують із другого курсу. Має 10 місць для курсантів і одне інструкторське.

Останній політ був шостим упродовж дня.

— Усе йшло за планом. За штурвалом був льотчик-інструктор. Курсанти сідали у праве крісло навпроти нього та вчилися управляти судном, — каже міністр оборони Андрій Таран, 65 років. — Остаточні висновки щодо причин трагедії зможемо робити після розшифровки бортових самописців.

Серед версій катастрофи — технічна несправність, помилка пілотів, неналежне обслуговування літака. Остаточну причину з'ясує спеціальна урядова комісія. До неї увійшли представники "Антонова". Висновки оприлюднять за місяць.

— Пілот подав запит про посадку, але диспетчер відповів лише за хвилину, за моєю інформацією. Бо нібито садив інший борт. Але при цьому вже знав про несправний двигун, — говорить голова Харківської облдержадміністрації Олексій Кучер, 35 років. — Винні мають понести покарання. Навіть, якщо це вищий посадовий склад.

1,5 мільйона гривень отримає кожна родина загиблого в авіакатастрофі. Кошти виділять із фондів Міністерства оборони.

53 літаки Ан-26 усіх модифікацій здійснюють польоти в Україні. 24 використовують у цивільній авіації, решта — належать державі. Найстарішому лайнеру 48,5 року, найновішому — 35. Судна можуть перебувати у використанні 50 років, за умови правильного технічного догляду.

1403 лайнери Ан-26 виготовили на підприємстві "Антонов" із 1969-го по 1986 рік. За весь час їх експлуатації розбилися понад 140 літаків, загинули більш як 1,4 тис. людей. Ан-26Ш — модифікація базової моделі, призначена для підготовки штурманів. Таких суден на заводі випустили 36.

5770 польотів — приблизно стільки виконав за час експлуатації Ан-26Ш, підрахували на підприємстві "Антонов".