11-річний білий гусак і на рік молодша сіра гуска живуть у господарстві 66-річної Марії Суркової з села Тютьки на Вінниччині. Господиня називає їх "закоханими".
— Гуска — це дочка гуся. Її висиділа курка. 10 років назад я підклала яйця під квочку. Із 11 яєць вилупилися четверо гусенят. Троє не вижили, а ця виросла гарна. Так двоє з гусаком і лишилися. Почала нести яйця — з квітня до середини літа по 45–50 штук. Я люблю гусячі, а курячі не їм. За це я її не рубала.
Гусей Марія Іванівна годує кашею, вареною картоплею, тертими цукровими буряками та пшеницею.
— Як уранці вигоняю кіз, то гусак нападає на них. Шипить і щипає за ноги. Гуска завжди ховається за нього. А мені довіряють. Дають узяти себе на руки. Тяжкі такі, десь по сім кіло.
Зазвичай, свійські гуси живуть до п'яти років. У природі — до 100.
— Ці гуси — закохана парочка, — додає племінниця Оксана Мельник, 25 років. — Гусь ходить поважно, із піднятою шиєю, схожий на лебедя. Від гуски не відходить. Прикриває її собою, треться шиєю об її шию. Рубати їх уже нема смислу — їх можна тиждень варити, а м'ясо буде, як резина.
2 
35413
Коментарі
4