За один день у Каппадокії туристи можуть піднятись в небо на 800 метрів на повітряній кулі та спуститись на 4 поверхи під землю у залишки древнього міста. Зустріти світанок над Долиною кохання та провести захід сонця у Червоній долині.

Огляд найцікавіших місць Каппадокої, про які варто знати туристу, підготувала Gazeta.ua

Фото: Gazeta.ua

Каппадокією називають територію сучасної провінції Невшехір, Центральна Анатолія. Мандрівники з усього світу приїжджають сюди для польотів на повітряній кулі над Долиною кохання. З висоти відкриваються неймовірні пейзажі на ландшафти, які утворилися в основному після виверження вулкану Ерджієс. Особливо вражають химерні скелі-олівці, деякі з них сягають 40 м висоти.

 

Одночасно у небо можуть здійматись до півтори сотні повітряних куль. Бажаючим потрапити на цей "атракціон" варто бронювати місця за три місяця до дати польоту, оскільки охочих багато. Вартість польоту коливається в межах 80-150 євро з людини. Ціна залежить від попиту та компанії. У послугу входить трансфер від готелю до Долини кохання. У доковідні часи були ще сніданки і пригощання шампанським уже після спуску. Перед підйомом проводять короткий інструктаж та дають підписати документ, що з технікою безпеки турист ознайомлений. Кожному після польоту видають сертифікат.

Туристам треба врахувати, що польоти дозволяються тільки при безвітряній та бездощовій погоді. Тому іноді мандрівникам доводиться чекати на політ тиждень, а той більше. Найкращий сезон для відвідування Каппадокії – квітень-травень та вересень-жовтень, бо не надто спекотно та й не холодно. Оскільки польоти відбуваються на світанку, треба одягатися тепліше. Бо ще й при підйомі на кожні 100 м. температура повітря падає на пів градуса. Політ триває годину. Максимально висота - 800 м., вище – небезпечно.

Щороку понад 600 тис. туристів літають на повітряних кулях над Каппадокією. Також багато мандрівників приїжджають сюди просто, щоб полюбуватись цим видовищем.

 

Каппадокії також славиться печерними поселеннями. Перші з них почали тут з'являтись ще у І тис. до нашої ери. Через відсутність деревини та інших будівельних матеріалів люди були змушені видовбувати житло у скелях. Гори тут з м'якого вулканічного туфу. Тому легко піддаються обробці. При контакті зі свіжим повітрям ця порода "кам'яніє" і стає твердою. Століттями тут заселялись ченці створюючи скельні монастирі, церкви, релігійні школи. Досі у регіоні збереглося багато християнських церков. Деякі датуються першими століттями нашої ери. Збережені найдавніші розписи та примітивні спроби прикрасити святині. Зовсім древні – в червоному кольорі, пізніші – різнобарвні. Тільки у Національному парку Гьореме, який займає 300 км2, розташовано 6 церков та багато залишків монастирських споруд. Також варто відвідати й саме поселення Гьореме. Досі там жителі облаштовують у печерах комори, а іноді й повноцінне житло з підведеною електрикою та всіма іншими умовами.

 

Найпростішим варіантом відвідати ці місця є замовлення денної екскурсії. Оскільки пам'ятки територіально розкидані і самостійно іноземцях їх може бути складно знайти. Вартість таких екскурсій становить близько 40 доларів з особи. В основному вони включають уже вхідні квитки та обід. Ще одним варіантом може бути оренда машини, вартість середнього класу авто на день – 40 доларів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Незвідана Туреччина: як живе гірськолижний курорт на схилах вулкана Ерджієс

 

Разом з печерними монастирями до списку Світової спадщини ЮНЕСКО внесені кілька підземних міст. Перше виявили випадково в XIX столітті. Тоді французький священик натрапив на невелику дірку посеред гірської рівнини. Такі міста опускаються на кілька поверхів вниз – понад 100 м. Мають добру систему вентиляції, колодязі, приміщення для зберігання продуктів, для утримання скота, виготовлення вина і навіть підземні храми. Зараз для експозиції відкриті верхні поверхи.

Такі поселення засновували люди, які переховувались від воєн, переслідувань. Тому вхід у підземне місто був таємницею. І навіть, як ворог його віднаходив, то не міг потрапити у середину, бо вхід блокували дверима-жорнами, які не можна було відчинити ззовні.

Жителі таких міст виходили наверх тільки, щоб обробляти поля. Харчувались в основному сирою їжею, аби не палити вогонь для приготування та не видати свої місцезнаходження ворогам.

 

Зараз такі міста мають добру вентиляцію, у середині навіть при великій кількості відвідувачів вистачає повітря. Ледь відчутний специфічний запах каменю. Місцями проходи підземного міста вузька та низькі, в повний зріст людина не може пройти. Це потрібно врахувати туристам, яка мають страх перед закритим простором.

Побутує думка, що саме панорами Каппадокії надихнули творців "Зоряних воєн" для створення неземних краєвидів у відомій сазі

Побутує думка, що саме панорами Каппадокії надихнули творців "Зоряних воєн" для створення неземних краєвидів у відомій сазі. Проте офійціного підтвердження цьому нема. Але любуючись пейзажами, мимохідь ледь не у кожного туриста виникає думка, це космічні панорами.

 

У Долині голубів відкривається вид на старовулкан Ерджієс. Здалеку теж видно печерний замок Учхисар. Який є найвищим у регіоні.

Туристам, як прагнуть повністю проникнутись атмосферою Каппадокії, варто поселитись у печерному готелі

Туристам, як прагнуть повністю проникнутись атмосферою Каппадокії, варто поселитись у печерному готелі. Таких у регіоні вдосталь. Ціни варіюються залежно від класу закладу. Більше-менш пристойний можна обрати від 30 євро за добу. У них кімнати зроблені зі справжніх печер. Є усі необхідні зручності – електрика, водопровід, інтернет. Такі кімнати зазвичай обігрівають теплою підлогою. Меблі у таких готелях автентичні, що гармонійно доповнює атмосферу.

У Каппадокію найзручніше добиритись перельотом Київ-Стамбул або Анкара. Тоді з пересадкою на Кайсері або Невшехір.

 

У Туреччині з березня планують поступово скасовувати обмеження, введені через пандемію коронавірусу.

×