У п"ятиденний круїз з Одеси до Туреччини ми вирушили поромом "Південна Пальміра". Дорога до Стамбула триває понад добу. Філіжанка кави чи півлітрова пляшка пива у тамтешньому барі коштують однаково — від $2 до $5. Ціни на міцніші напої й харчі також ресторанні. Тож пасажири, які прихопили з собою українського сала й горілки, не прогадали. Вечір ми провели у танцювальному салоні. Хоч там добряче відчувалася морська хитавиця. Близько 16.00 "Південна пальміра" пришвартувалася у Стамбульському порту Каракей.
— Знайомство з містом розпочніть з елітного проспекту Істикляль, де розташовані розкішні будинки, кінотеатри, магазини, — радив знайомий. — Посеред проспекту курсують відреставровані старі трамвайчики. Іншому транспорту їздити цією вулицею заборонено. Від порту до проспекту — одна зупинка метро. Головне: встигнути поміняти долари на турецькі ліри.
О пів на шосту виходимо з будівлі морвокзалу, звертаємо ліворуч і бігом до обмінника. Міняю $50 на 59 лір. Але вони не пригодилися. Метро зачинено на ремонт, а таксисти, як і продавці в магазинах, охочіше беруть долари.
У Стамбулі можна торгуватися всюди — навіть в аптеці. Але це треба робити до того, як взяли в руки товар. Із таксистами — перед поїздкою. Чимало тамтешніх водіїв розуміють російську. Тож домовилися: платимо за лічильником.
Крутою тісною вуличкою машина повзе вгору. Ми потрапили в затор. Платимо таксисту п"ять лір і виходимо на вулицю. Жінки, як сороки, кидаються на коштовні прикраси в сяючих вітринах магазинів. Але гід пояснює, що тут не варто купувати — дорого.
Плата за вхід в усіх музеях однакова — 10 лір
За кілька хвилин виходимо до пам"ятника Ататюрку на майдані Таксим. На кожному кроці димлять жаровні — смажать каштани та кукурудзу. Від цього містом шириться специфічний запах. 100 г смажених каштанів коштують чотири ліри. 150 г — п"ять лір. Турецька страва видалася мені маснуватою і ніби глевкою. Але іншим каштани сподобались.
У магазинах майже немає покупців. Продавці кидаються назустріч кожному, хто загляне у двері. Приціняємось до одягу та взуття. Порядок цифр такий, як і в Києві. Тільки не в гривнях, а в лірах. Тобто майже вп"ятеро дорожче.
Звертаємо у бічну вуличку. На ній багато ресторанчиків, де готують вибрану клієнтом рибу, креветок, омарів та інші морські делікатеси. Вздовж тротуарів лотки з овочами та фруктами. Знайомі продукти коштують майже як у нас. Печериці в магазинчиках на столичному Виноградарі продають по 9 грн. Там — по 9 лір. Гливи у нас 8 грн, а там 8 лір.
Спускаємося на набережну. Забігайлівки мають ностальгічні для колишніх "совків" назви: "У бабушки", "У дедушки". Пиво там по $5, а велетенські креветки — по $8.
Наступного дня після сніданку вирушаємо на протилежний берег Босфору — в історичну частину міста. Починаємо з меморіального комплексу Сулейманіє, де покоїться прах Роксолани. Роздивляємося одну з найбільших у світі мечеть султана Ахмедіє, меморіальний комплекс Айя-Софія зі старовинними фресками і візантійською мозаїкою, підземне водосховище Еребатан і знаменитий гарем — султанський палац Топкапи. Протягом 400 років там жили 25 султанів.
На третій день самостійно знайомимося зі Стамбулом. Одні пішли по музеях, інші — до храму Святого Георгія, де править службу Вселенський православний патріарх Варфаломей. Плата за вхід в усіх музеях однакова — 10 лір. Біля кожної історичної пам"ятки продають російськомовний путівник Стамбулом та набори кольорових листівок.
Деякі туристи з самого ранку подалися на базар та по магазинах. У день відходу порома судно проходить карантин та митні формальності. Пасажирів на берег не випускають. Дехто з колег забув про це і залишив на базарі куплені речі, щоб їх підігнали за розміром. Тепер там, у Туреччині, хтось їх носить.
П"ятиденний круїз першим класом із триразовим харчуванням коштує 1070 грн.
2 
35413
Коментарі