— У Нубію, регіон у долині Нілу, поїхав допомогти подрузі зняти дипломну роботу, — розповідає 21-річний Тарас Міськів, оператор зі Львова. Два тижні він знімав документальний фільм про життя нубійців на півдні Єгипту. — Щоб зекономити на перельоті, купили "гарячу путівку" за 250 доларів. У ціну входили квитки та готель на шість днів. У Хургаді написали заяву, що знімаємо відповідальність із туристичної агенції за нашу безпеку. Коли хотіли купити квиток на автобус до Асуана, виявилося, там діє така схема, як у нас: хто встиг забігти, той і їде. А стояти 500 кілометрів, ще й уночі, не хотілося. Вдалося зайняти місця в пошарпаному "Неоплані".
— Асуан відрізняється від туристичного Єгипту, — додає. — Місцеві темношкірі, мають дорогі машини 1970-х. У готелях чисто, але через брак дощів усе припадало піском і було важко дихати. Коли ми скаржилися, що вай-фай поганий, араби посміхалися: "Дасть Аллах, скоро буде кращий".
Харчувалися у різних забігайлівках. Найпопулярніша їжа — солодощі, овочі та риба з Нілу. М'яса майже не бачили, більшість нубійців вегетаріанці. Порції великі, коштують дешево. Алкоголю в магазинах немає. Але місцеві курять багато марихуани. Бачив, як незнайомі нубійці ділилися "косяком", аби покурити в компанії. Зранку заведено замовляти холодний чай каркаде і кальян. Дуже люблять Ніл. Щоб похвалити його, черпали воду з річки та випивали. Я не ризикнув.
Хати у селян жахливі. Це просто велике подвір'я, з якого проходять у прибудови. Є електрика. Навіть бачив один телевізор, але живуть бідно. Худоба худюща. Таке враження, що ніде пастися. Замість туалетного паперу біля унітаза висить дешевий шланг, із якого тече вода. Багато хто запрошував у гості. Для селян побачити білу людину — свято. Пригощали чаєм, цигарками, пропонували кальян. На вулицях постійно підбігали діти, просили грошей. Найбільше їх вразили кулькові ручки — просто вирвали з рук і втекли.
Потрапив на ринок, де продають верблюдів. Сотні чоловіків ходять поміж рядів зі своїми верблюдами і перекрикують один одного. Такий ярмарок проходить раз на тиждень. За жінок з інших країн нубійці часто пропонують викуп. Питають у чоловіка, чи це його дружина. Якщо — ні, можуть дати сто верблюдів. Це дуже багато. Верблюд — символ заможності.
До кладовища від селища треба йти 15 хвилин. Ми натрапили на справжню мумію, добре збережене тіло чоловіка без голови. Нубієць сказав, що ця людина прожила праведне життя, тому тіло добре збереглося і не смердить.
Якщо людину кусає кобра, нубійці відрубують курці голову і шию прикладають до того місця. В цей момент із птиці виходить життя, й вона забирає отруту з собою. Показували чоловіка, якого таким чином вилікували. За весь час бачив одну аптеку і не по мітив жодної лікарні.
8 
35413
Коментарі