Цього літа ми з чоловіком на запрошення його родичів їздили до Іспанії. Квитки в обидва боки на двох обійшлися у 550 євро. Ще $92 коштувала шенгенська віза.

28-річний Ярослав Дендеберя та його 19-річна дружина Вікторія живуть в іспанському місті Ігуалада, недалеко від Барселони. Подружжя запропонувало нам машиною поїхати на три дні до Парижа. Європейці найчастіше так і подорожують — на автівках. В Інтернеті Ярослав знайшов і замовив кемпінг — базу з усім, що може знадобитися автотуристові: стоянка, душ, туалет.

Від Ігуалади до Парижа — 1000 км. У кемпінгу на березі Сени можна було оселитися в будиночку, у наметі або пожити у своєму причепі. За намет треба заплатити 25 євро за добу. Переночувати в авто та причепі — приблизно 20 євро. Ми зняли будиночок на чотирьох із кондиціонером — за 90 євро на добу. Там були дві спальні, душ і туалет, кухня й одна велика кімната. Біля будиночка — парковка.

Від кемпінгу до найближчої станції метро їздить автобус. Його розклад, карту міста та схему метро можна взяти безкоштовно. Проїзд у будь-якому виді громадського транспорту коштує 1,5 євро.

У Парижі ми, звісно, поїхали дивитися на Ейфелеву вежу. Туристів з різних країн — тьма. Біля вежі торгують морозивом, солодкою ватою, хот-догами, різними напоями. Дуже багато продають сувенірів-веж: брелоки, сережки, нічна вежа з вогниками, парфуми у флаконі-вежі, рамки під фото. Це законна торгівля. А поряд продавці-негри ходять із товаром у руках. Удень нав"язливо пропонують купити брелоки, а ввечері — вино та шампанське. Нас вони сприймали то як росіян, то як поляків — ламаною російською припрошували купити хоч щось.

На кожному поверсі є безкоштовний туалет

Щоб потрапити на Ейфелеву вежу, треба вистояти в черзі годину. Але той день був похмурий, накрапав дощик, тому черга помітно поменшала. Наші знайомі розповідали, що в теплу сонячну погоду на вежі дуже багато людей і майже нічого не можна роздивитися. Тому ми вважали, що з погодою нам пощастило.

Поки стоїш у черзі, можна роздивитися рухомий рядок із цінами: піднятися ліфтом на перший поверх — 4,5 євро, на другий — 7,8, на третій — 11,5. Можна йти сходами за 6,5 євро, але тільки до другого поверху. За ці гроші на вежі дозволяється бути скільки завгодно. Ми взяли квитки до третього поверху.

Ліфт приблизно на 30 осіб спочатку піднімається на перший поверх — на висоту 57 м. Дівчина-працівниця просить французькою, англійською та російською вийти тих, у кого квиток на цю висоту. Ліфт їде далі — другий поверх на висоті 115 м. Там з нього виходять усі пасажири. Ті, хто піднімається вище, мають пересісти в інший ліфт. Щоб потрапити в нього, треба вистояти у черзі ще хвилин 15. На третьому поверсі висота 276 м. Вище — тільки радіо- й телевізійні антени та приймачі. Це найменший оглядовий майданчик порівняно з першими двома.

На кожному поверсі є безкоштовний туалет. Бо щоб спуститися на землю, також треба вистояти в черзі. Дорогою назад ми трохи роздивилися перші два поверхи. На другому — магазини з дорогими сувенірами, ресторан. На оглядовому майданчику стоять телескопи. Щоб скористатися ними, треба опустити 1 євро. На першому поверсі найбільше магазинів. Також є великий ресторан та пошта. Звідти відкривається дивовижна панорама Парижа.

Спуститися на землю теж стало проблемою. Ми пропустили кілька ліфтів, які їхали зверху, бо вони були переповнені.

Наближався час, коли на вежі засвічують вогні. Світло не вмикали, доки не стало зовсім темно. Увечері туристів ще більше — черги стоять до всіх чотирьох входів. Ті, хто зібрався подивитися на нічну красу, розташувалися внизу на траві. Коли Ейфелева вежа засяяла мерехтливими вогнями, біля її підніжжя прокотилася хвиля вигуків захоплення.

×