На Великдень в Ужгороді є традиція обливати водою. Поливанка триває три дні. Першого дня хлопці поливають дівчат, другого — дівчата хлопців, третього — хто кого захоче. Такі ігри часто затягуються й на тиждень.

17-річна Настя Москвичова з Ужгорода відмовила своїх київських друзів їхати до їхнього міста в період поливанки.

— Краще аж після Великодня, — каже Настя. — Дівчат і жінок нещадно поливають холодною водою. Підлітки роблять у кришках пластикових пляшок багато дірочок або одну велику і під напором поливають перехожих. Можуть і відро води з балкону на голову лийнути. Я одного разу йшла вулицею.  До мене з магазину біжить хлопець, в руках тримає коробку для овочів із холодильника. Поки я розмірковувала, що це таке, він вихлюпнув на мене воду.

Дитиною Настя обливала перехожих із балкона.

— Це дуже весело. Школи плавають, — сміється дівчина. — Школярі наливають воду в презервативи й жбурляють їх у натовп.

Для Вікторії Тищенко, 24 роки, з Мукачева обливання закінчилось переломом руки.

— Мені тоді було років п"ятнадцять, — пригадує дівчина, — ми з подружками йшли на день народження. Святково одягнені, з букетами квітів. І тут із кущів вибігли малявки з дволітровими бутилками води. Почали нас обливати. Воду вони набирали з калюж чи річки. Я розізлилась. Вихопила в одного малого бутилку й почала його бити. Він теж бив мене. Тоді в бійці я й поламала руку. Місяць ходила з гіпсом. Після того на вулицю у великодні дні виходжу тільки в компанії чоловіків.

Вікторія каже, що традиція обливання дуже давня. Колись у поливаний понеділок хлопець, якому дуже подобалася дівчина, міг облити її водою й викупати в річці. Нині цей день святкують на Закарпатті, Буковині, Львівщині, Івано-Франківщині.

×