Назва Казантип із кримськотатарської означає "великий казан". Згори півострів схожий на кратер. Його можна обійти за 4 год.

Є версія, нібито це згаслий вулкан, тому мис круглий і крутий. Скелясті береги всіяні невеликими бухтами, зручними для відпочинку на двох. Але на територію заповідника без гіда єгері пускають неохоче.

Із Сімферополя на півострів найліпше їхати спершу автобусом до Феодосії — за 27 грн, а потім керченською маршруткою — до містечка з назвою Леніне. Квиток коштує 15 грн. Звідти — попутками до міста Щолкіне.

Мис безлюдний. На Казантипі немає жодного дерева, лише скелясті береги й повно птахів. Гостру скелю, метрів за десять від берега, на мапах Криму названо Сраним Каменем. Скеля аж біла від пташиного посліду.

Навпроти тоненького перешийка до півострова скупчилися багатоповерхівки містечка Щолкіне. У ньому немає вулиць. Тільки двори, а навколо них одна об"їзна вулиця. Нумерація будинків незвична: 42а — тут, а 42б — на іншому кінці міста.

— Чому так? — запитую в Наталі Литвинюк, 28 років, науковця Казантипського природного заповідника, яка веде групу туристів на півострів.

— Містечко побудували 1978-го для майбутніх енергетиків. 1974 року тут почали зводити атомну електростанцію. Місто хотіли зробити закритим: тому назв вулиць немає і нумерація плутана, аби ввести в оману заїжджого шпигуна. Через Щолкіне донині не їздять прохідні автобуси: місто розсекретили, а легалізувати забули. На 80 відсотків готову АЕС припинили споруджувати 1988-го, після вибуху в Чорнобилі. Екологи кажуть, що ці місця — сейсмонебезпечні.

Наркомани ходили в заповідник по "травичку"

Наталя розповідає, що містечко хотіли назвати Меотидою, Казантипом. Але обрали Щолкіне: на честь радянського атомника Кирила Щолкіна.

За часів незалежності на даху недобудованої станції почали проводити фестиваль молодіжної електронної музики "Казантип".

— Фестивальники тут блукали табунами, — згадує екскурсовод. — Наркомани ходили в заповідник по "травичку". Тут росте багато "вставляючих" рослин. Достатньо з"їсти жменьку ягідок, схожих на нерозкриті бутони ромашки, як перед очима попливуть галюцинації. Фестивальники накосили трави, насушили на березі й курили. Не знали, в чому секрет рослини, а ми не розповіли. Потім один мені жалівся: "Фуфло ваша трава".

Мешканцям Щолкіного не подобалися витівки молоді. 2001-го фестиваль перенесли до Попівки, що біля Євпаторії. 2003-го Верховна Рада Криму заборонила його. Організатори придумали нову назву — "Республіка Z", і фестиваль триває донині.

Прямуємо на півострів пішки. Стежка в"ється на високе плато. Звідси видно пляж нудистів у Татарській бухті.

Назустріч виїжджають вершники. Кінний туризм — візитівка Казантипу. За 150 грн тут можна кататися на плато 4 год.

Натрапляємо на покинуті розкопки Гераклеї, давньогрецького поліса. Біля них дві обвітрені нерукотворні статуї — жіночий та чоловічий статеві органи. Гід розказує про цілющі властивості цих природних див. Туристи лізуть на них наввипередки. А от на Сраний Камінь не потрапити: треба запливати з моря, та й слизько.

У Щолкіному ночують за 25 доларів

У Щолкіному місцеві пропонують житло на кожному кроці. Порожніх квартир у багатоповерхівках багато, винайняти їх дешевше, ніж у Феодосії. 1-кімнатне помешкання коштує $25–30 за добу, 2-кімнатне — $35–40, трикімнатне — понад $40. У спеку господарі цілодобово підтримують в квартирі протяги, щоб вихолодити приміщення. Тому краще обирати помешкання з кондиціонером. М"ясо на ринку коштує 50–70 грн, молоко — 6, масло — 15 грн. За кілограм помідорів просять 2,5 грн, кавунів — 2,5, дині — 2. Персики обійдуться в 12 грн, картопля — в 2,5. Ціна батона — 3 грн.

×