Торік росіянин Антон Іванов переїхав жити з Києва в китайське місто Шанхай. Влаштувався на роботу в українське бюро перекладів. Китайської мови майже не знає.
— Можу сказати лише кілька фраз, але цього досить. Знаю добре англійську та мову жестів. Якщо треба, наприклад, поповнити рахунок у мобільному, показую гроші й телефон. Перед переїздом я багато разів був у Китаї, постійно читав головний форум — polusharie.com. Квартиру там орендувати не важко. Зате купити втричі дорожче, аніж у нас. Однокімнатна на окраїні Шанхая обійдеться щонайменше в мільйон гривень (понад $120 тис. — "ГПУ").
У Китаї добре розвинений транспорт. Дороги — трирівневі. Багато людей їздять на велосипедах і мопедах.
— Дорожні правила місцеві не шанують, особливо ті, що на мопедах. Їдуть на червоне світло, по зустрічній смузі. Але повільно. Через хаос на дорозі, стоїть постійний гул клаксонів. Даїшники здебільшого на порушення не реагують.
Китайська їжа — рис, м"ясо, овочі. Смажених зміїв та жуків продають переважно туристам, місцеві їх не їдять.
— Смачні шашлики, хлібні коржі. Не люблю тофу — соєвого тухлого сиру. Його китайці часто готують. Так само, як і "вікове яйце". Це тухлі яйця, які витримують в якомусь розчині тиждень-два, доки вони не почорніють.
Антон Іванов харчується в ресторанах домашньої кухні. За велику порцію рису з м"ясом та овочами платить 8–12 грн.
У середньому китайці отримують на місяць 5 тис. грн.
Більшість китайців за межі свого села не виїжджають
— Якщо порівнювати по цінах, то для нас це, як 10 тисяч. Місцеві не погоджуються працювати за малі гроші. Тому багато заводів переносять у глибинку, де люди бідні й не мають роботи. Їх годують безкоштовно і дають житло. У країні багато хабарників, особливо серед чиновників. Боротьба з корупцією така ж показушна, як і в Україні. Періодично когось судять, розстрілюють, але проблеми це не вирішує. Політики тікають із хабарами за кордон.
У Шанхаї є чимало повій.
— Біля мого будинку були три перукарні й масажні кабінети. Але працівниці насправді всі повії — заходь і вибирай. Китайці страшенно невиховані. Можуть посеред вулиці або залу очікування присісти і спорожнитися. Діти ходять у штанах із діркою для калу. Багато неписьменних. Вони плюються, палять у транспорті, у лікарнях. На щастя, є Гонконг, куди можна подорожувати без візи. Це райський острівець. Кожні три місяці туди їжджу, лажу там по горах. Більшість простих китайців за межі свого села чи району не виїжджають. Китаянка, з якою я жив, за сім років виїжджала з околиці Шанхаю у центр міста всього вісім разів.
Люди часто сплять на вулиці. Антон Іванов теж кілька разів це практикував.
— Тротуари вночі просто встелені людьми. Ніхто їх не ганяє. Дехто, навіть маючи житло, виходить ночувати надвір, бо там більше місця й свіжіше.
4 
35413
Коментарі
2