"На травневі свята я зазвичай показую людям, де відпочити на березі Дніпра або Десни", — розповідає киянин Павло Зуб"юк, 24 роки, географ за освітою.
Він працює менеджером-економістом. А на вихідних влаштовує екскурсії Київщиною. У подорожі бере з собою безкоштовно. Головне — застати його вдома.
— Улюблені "весняні" місця відпочинку — біля сіл Зазим"я та Погреби Броварського району, — каже Павло. — Погреби — таке величезне поле на березі Десни. У травні там прокидаються перші комарі. За полем ідуть соснові й ялинові ліси. Їхати від Троєщини маршруткою близько години. У троєщинських супермаркетах беру вугілля для вогнища і продукти.
Гарні затоки на Дніпрі можна знайти в напрямку Вишгорода. Маршрутки курсують від станції метро Героїв Дніпра. Зупинка біля дачного кооперативу "Оболонь". Далі треба йти пішки у напрямку дубового гаю. Через півгодини ходи від траси відкриваються затоки з видом на Дніпро.
До озер треба їхати електричкою в напрямку Фастова
Любителям посидіти біля озер Павло Зуб"юк радить проїхатись електричкою у напрямку Фастова. Вийти на залізничній станції Снітинка. Сіл поблизу там немає, тому закупити все необхідне краще в Києві. Зразу біля озер ростуть молоді березові гаї. Відпочивальники бувають рідко. А якщо вийти з електрички на наступній станції Корчі, можна потрапити у ще тихіше місце — село Мала Солтанівка на річці Стугна. Від залізничної колії хвилин двадцять іти через ліс. З берега видно дачний комплекс екс-голови СБУ Євгена Марчука.
— Найдешевше виїзд на природу обійдеться у старому лісі за Броварами, — продовжує хлопець. — Від станції метро Лісова ходить безкоштовна маршрутка до ТЦ "Термінал". Там можна купити недорого продуктів. Переходиш дорогу і через 5 хвилин ти на околиці лісу. У лісі є багатолітні дуби й сосни. Можу показати місця, де сиділи хлопці Солов"я-розбійника, — сміється Павло.
На цьогорічні травневі Зуб"юк збирається їхати в першу столицю реєстрових козаків село Трахтимирів на березі Канівського водосховища. Там ще збереглися рештки козацьких хат і цвинтар із кам"яними хрестами на могилах козаків.
— Минулого літа знайомі підпливали до берегів човном, — пояснює хлопець. — Заповідник перетворили в приватний мисливський заказник і до козацьких могил під"їхати не можна. Усі знають це місце як "дачу Бакая". Може, ще й передумаю їхати. Бо казали, що на свята охорона там п"є горілку і має при собі вогнепальну зброю.
— Я їжджу фотографувати на Іван-гору під Ржищевом, — ділиться Інга Расюк, 23 роки, фотохудожниця з Києва. — Це якщо хочете подивитися щось гарне, а не тільки посмажити шашлик. Просите водія маршрутки Київ—Ржищів зупинитися біля будівельного технікуму, не доїжджаючи до центру міста. Гора починається відразу на березі Дніпра. Якщо під"їхати зі сторони Ржищівського річкового вокзалу, до неї менше кілометра ходи берегом.
Увечері з гори видно вогні Києва, розповідає дівчина. Удень можна побачити напівзатоплений острів на Дніпрі і церкву, яка дивом не затонула разом із рештою села.
— Якщо не потепліє до травневих, на горі ще будуть первоцвіти, а в лісі можна знайти сон-траву. Поки не настав купальний сезон, туристів там мало. Ржищівські випускники на Іван-горі зустрічають сонце, — додає Інга.
Під Білогородкою лазять у лабіринти
Під селом Білогородка Києво-Святошинського району є один з найбільших прикиївських дотів (долговременная огневая точка). Ці військові укріплення побудовані в кінці 30-х років минулого століття.
— Там знімали фільм жахів "Штольня", — пояснює Павло Зуб"юк. — Три поверхи лабіринтів ідуть під землею. Зверху насипний пагорб. Я не бачив там зброї, думаю, що укріпленням не користувалися при обороні Києва. Лабіринти цілком безпечні.
Павло радить прихопити із собою ліхтарик, старий теплий одяг і водонепроникне взуття. Частина лабіринтів досить волога. Нагору ведуть іржаві металеві драбини зі скобами. Поряд ліси.
На маршрутку до Білогородки треба сідати під залізничним мостом неподалік станції метро Святошин.
8 
35413
Коментарі
1