- Ніколи попутчиків не брав, але вас підвезу, - широко посміхається Володимир і відчиняє задні двері сріблястого Lanos.
Веде машину в правому ряду, швидкості не перевищує.
- Правил не порушую, не хочу даїшників годувать. Мій друг літає, як скажений. Кажу, що так скоро в ДТП попаде. А він відмахується: "Кожен попадає. Як не ти, то тебе".
Володимир зупиняється на узбіччі біля магазину, за квартал від мого будинку. Встигаю відчинити двері й виставити праву ногу, як ззаду в наш Lanos в'їжджає білий мікроавтобус. Машину заносить на тротуар і двічі обертає. Мені в голову летять шматки битого скла.
Водій мікроавтобуса виходить хитаючись.
Я займаю серйозну должность. Як узнають, мені капець
- Тільки даїшників не визивай, - язик заплітається, від нього чути спиртним. - Я в районі займаю серйозну должность. Як узнають, мені капець. Та і машина ця не моя, на роботі взяв покататься. Давай все по-хорошому рішим.
- Забирай мою машину за 4,5 тисячі доларів, і роз'їжджаємось, - пропонує Володимир.
- Ноу проблем, - п'яний плескає його по плечу. - Счас жінка гроші привезе.
Із внутрішньої кишені дістає мобілку. Хоче прокрутити її в руці, але телефон падає на землю. Піднімає його, обтрушує і дзвонить дружині.
За кілька хвилин висока білявка у 15-сантиметровій чорній спідниці виходить з іномарки. Мовчки віддає гроші Володимиру. Він ловить таксі та їде додому.
За два дні зустрічаю Володимира в метро.
- Так добре вийшло з тією аварією, - посміхається. - Уже рік хотів продати машину, але ніхто не давав більше 3 тисяч. Тепер докладу трохи грошей і куплю нову. Правда, жінка гризла, що не викликав даїшників. Виявилося, той чоловік - головний лікар районної лікарні й уже не перший раз за кермо п'яний сідає. Та гроші завжди виручають.
2 
35413
Коментарі
10