У жодному разі не слід оцінювати зустріч Україна–Білорусь як справжній міжнародний матч. Попри те, що поряд із прізвищами низки футболістів стоять назви провідних європейських клубів, звітна гра була поєдинком двох однакових команд. Про жодну суперечку тактик і традицій національних футбольних шкіл не могло бути й мови. І в нас, і в білорусів школа була й залишається одна. Від того, що між двома нашими країнами провели кордон, грати у футбол по-іншому в Україні та Білорусі не стали.
Тож не слід особливо докоряти тренерові українців Олексієві Михайличенку тим, що команда не показала виразної гри. Як можна було щось продемонструвати, коли Україна грала у Львові практично проти самої себе? Збірна Білорусі діяла на полі точнісінько так само, як і збірна України у своїх найкращих матчах. І цим "забезпечила" повну безпорадність нашої атаки, дії якої заздалегідь "читалися" суперником. Так само як і нашим захистом "читалася" атака білорусів на чолі з Олександром Глєбом, перехваленим у нас останнім часом чи не сильніше за Андрія Шевченка в його найкращі часи.
Якщо можна було б подумки забрати зі стадіону у Львові національні прапори й перевдягнути гравців у звичайну форму, то ми зрозуміли б, що бачимо звичайнісіньку гру двох вітчизняних команд, які віддають на полі все, що тільки можуть. Біда лише, що можуть вони небагато. Навіть менше, ніж у клубах.
Олександра Глєба у нас перехвалили чи не сильніше за Андрія Шевченка в його найкращі часи
Залишимо білорусів і погляньмо на наших. Практично кожен із українських "збірників" добре виглядає у своєму клубі завдяки тому, що поруч на полі є група кваліфікованих іноземців, які допомагають розкритися здібностям тих же Тимощука, Мілевського, Михалика, Шевчука, не кажучи вже про Шевченка та Вороніна. Коли ж наші хлопці збираються разом, вони знову стають типово українською, а точніше, пострадянською командою.
Ця команда здатна успішно грати із "карликами" на кшталт Вірменії чи Казахстану, із "грандами" рівня Франції чи Італії саме завдяки своїй відмінності від тих же французів. Коли ж граєш сам проти себе, як з білорусами, виникають проблеми.
Тому не варто, гадаю, особливо ретельно аналізувати наші помилки в матчі з білорусами. Подібної гри в нашої збірної найближчим часом не буде. Ризикну передбачити, що так важко, як з білорусами, нашим не буде ні з казахами, ні з хорватами. Там буде інша гра. Якщо проти Казахстану буде схоже на виїзний матч Кубка України між клубом вищої та першої ліг, то проти Хорватії матимемо насправді міжнародний поєдинок. Не тільки за формальними ознаками у вигляді прапорів та гімнів, а й за футбольними.
4 
35413
Коментарі