39-річна Олена Маренчикова, більше відома під прізвищем Жирко, народилася в Дніпропетровську. У складі баскетбольної збірної Співдружності Незалежних Держав стала олімпійською чемпіонкою-1992. До цього звання Олена додала титул дворазової чемпіонки Європи, чемпіонки СРСР, СНД, Словаччини, Австрії та України. Минулого сезону баскетболістка повернулася до України. Виступала за дніпропетровський "Дніпро". Влітку вирішила завершити кар"єру.

— Вік дає про себе знати, — зізнається Олена в телефонній розмові з кореспондентом "ГПУ". — Нині в мене інші пріоритети. Треба налагодити сімейне життя. А з "Дніпром" негарна історія вийшла. Коли керівництво пропонувало підписати контракт із командою, запевняло, що після завершення ігрової кар"єри стану асистентом тренера. Цей пункт був закладений в угоді. Та умова залишилася невиконаною. Нині допомагаю чоловікові в бізнесі.

Як вам рівень вищої ліги чемпіонату України?

— На мою думку, рівень першої ліги чемпіонату СРСР був сильнішим.

Квартиру за олімпійське "золото" ви отримали?

— Так. Маю квартиру в Києві і у столиці Словаччини Братиславі. Обидві здаю, адже мешкаю у Дніпропетровську. Тут знайшла своє кохання — колишній однокласник Володя Іванов зізнався, що закоханий у мене з п"ятого класу. Після школи наші шляхи розійшлися. Але весь час Володя стежив за моєю кар"єрою. На 20-річчі з дня закінчення школи побачилися. Після цього почали зустрічатися. Торік одружилися. Нині мріємо про дитину. Поки не виходить. Гадаю, мій організм вимагає більше часу на відновлення. У збірній СРСР нам часто давали якісь таблетки. Лікарі говорили, що це вітаміни. Насправді — невідомо.

Коли ви стали громадянкою Словаччини?

— 2004-го. Нині змушена кожні три місяці їздити до Братислави — без візи не можу перебувати в Україні більш ніж 90 днів. Зате до Західної Європи можу їздити вільно.

До збірної Словаччини вас запрошували?

— Ні, бо я уже грала за СРСР, СНД та Україну. Закони європейської баскетбольної федерації забороняли мені виступати за Словаччину.

Мріяли грати в північноамериканській лізі?

— У мої часи це було нереально. Залізна завіса, тощо. Але не скаржуся: у Ружомбероці стала шестиразовою чемпіонкою Словаччини, двічі перемогла в Євролізі. Та й зарплата з кожним сезоном збільшувалася.

Як ви стали Оленою Маренчиковою?

— Вийшла заміж за словака Петра Маренчикова, який працював у тренерському штабі "Ружомберока". Він став моїм другим чоловіком. Та по-справжньому щаслива я лише з нинішнім. Щоб зареєструвати шлюб із Володею, довелося зібрати в Словаччині купу паперів.

1968, 16 лютого — Олена Жирко народилася у Дніпропетровську
1984 — почала виступати за дніпропетровську "Сталь"
1989 — перейшла до київського "Динамо"
1991 — стала чемпіонкою Європи у складі збірної СРСР
1992 — зі збірною СНД виграла звання олімпійської чемпіонки
1995 — чемпіонка Європи у складі збірної України
2007 — чемпіонка України у складі "Дніпра", завершила кар"єру
Одружена, дітей не має

×