67-річний Григорій Крісс 1964-го став чемпіоном Олімпіади з фехтування. Відтоді ніхто з українських шпажистів не міг повторити цього досягнення. Із Кріссом ми зустрілися у Дніпропетровську, де він гостював у друга.

Завдяки чому вам удалося перемогти на Олімпіаді?

— По-перше, моя манера ведення бою була незручною для суперників — я ж лівша. По-друге, підготовча робота: на тренуваннях я завжди змушував спаринг-партнерів фехтувати у стилі мого майбутнього суперника. Найбільш незручним опонентом був поляк Богдан Гонсіор. Цьому двометровому велетневі я завжди програвав. Не міг знайти його слабке місце, доки мій тренер Семен Колчинський не придумав прийом. Він замовив шпагу завдовжки два з половиною метри, щоб я реально бачив, як може атакувати довгорукий поляк. Допомогло на Іграх.

Як саме розгорталися тоді події?

— На шляху до фіналу Гонсіор дізнався про наш поєдинок. Посміхнувся і каже мені: "Привіт, клієнте!". Я ж хоча й був готовий до зустрічі з ним, уночі перед боєм практично не спав. Гонсіор навіть не розминався — настільки був упевнений у перемозі. Його спокій передався й мені. Переміг 10:2 і вийшов до фінального раунду разом з англійцем Хоскінсом, італійцем Сакаро та співвітчизником Гурамом Коставою. Перший бій програв Коставі. Треба було вигравати два інші поєдинки, щоб зберегти шанси на "золото". Переміг у Хоскінса — 9:8. У підсумку Сакаро й Костава виборювали "бронзу", а ми з Хоскінсом — "золото". Повів 4:0, але дозволив суперникові зрівняти кількість результативних уколів. Прошу суддю витерти піт із чола, настає п"ятисекундна пауза. Нарешті арбітр дає команду: "До бою!" Хоскінс атакує і наштовхується на мій зустрічний удар.

У фіналі Олімпіади-1968 мене підвела самовпевненість

Чому на Олімпіаді-1968 вам не вдалося повторити успіх?

— "Золото" уже було практично в руках. Однак у вирішальному поєдинку проти Сакари програв самому собі через самовпевненість. Такий був розпач після поєдинку, що аж заплакав. Майже така сама ситуація в командній першості. Вели 3:1. Виходить дворазовий чемпіон світу Ніканічков. Виграє по ходу 4:1, але за хвилину пропускає чотири уколи. Я мав виграти у вирішальному поєдинку в чемпіона світу Неґрі — 5:0. Почав непогано, зробив три результативні уколи, але потім обмінявся з суперником ударами. 4:1 виграв, та команда задовольнилася "сріблом".

Ви працювали тренером у Південній Америці — в Чилі. Чому поїхали туди?

— Запросили працювати тренером до одного з місцевих клубів, який належав німецькій діаспорі. Щойно приїхав, підхопив якусь вірусну інфекцію. Три місяці хворів. Потім стільки ж ходив на різні світські вечірки. Набридло й поїхав додому. Тим паче, рівень місцевих спортсменів був дуже низьким.

А нині чим займаєтеся?

— Консультую збірну України, відвідую деякі етапи Кубка світу. Враження від організації та роботи Міжнародної федерації фехтування не надто приємні. Наприклад, на Олімпіаді в особистому заліку тепер беруть участь 32 спортсмени. Цього замало. На Іграх у Токіо змагалися 125 фехтувальників. А тоді наш вид спорту розвивався лише в 60 країнах. Нині їх кількість зросла до 200. Про преміальні вже й не кажу. За участь фехтувальника на етапі Кубка світу федерації платять по 60 євро. І 450 євро за команду. Чималі гроші, на них можна було б купити переможцям якісь призи. Однак нічого цього немає.

1940, 12 грудня — Григорій Крісс народився в Києві
1963 — одружився з Наталією Губенко
1964 — став чемпіоном СРСР та Олімпіади
1971 — виграв чемпіонат світу
1972 — закінчив Київський інститут фізкультури
1978–1986 — керівник збірної СРСР з багатоборства
1987 — директор дитячо-юнацької спеціалізованої школи олімпійського резерву в Києві
Одружений, дітей не має

×