Те, що такої атмосфери на футбольних матчах, як у Туреччині, немає більше ніде, загальновідомо. Ніколи не забуду того дня, коли вперше побував на трибунах турецького стадіону. "Бешикташ" наприкінці 2002-го приймав "Динамо" в Кубку УЄФА. Нічого подібного не відчував перед тим ні в Ліверпулі, ні в Дортмунді, ні в Роттердамі, ні в інших містах. Хоч і там стадіони теж були переповнені вболівальниками, які теж увесь матч активно підтримували свою команду. І лише тепер я нарешті зрозумів причину феномена турецьких уболівальників.

Як і всюди, перед пізніми іграми Ліги чемпіонів люди із квитками на гру збиралися навколо стамбульського стадіону "Шукру Саракоґлу" за кілька годин до початку. Сиділи в сотнях кафе та ресторанів, ходили групами по вулицях або стояли купками і про щось говорили.

І всі ці майже 50 тис. людей були абсолютно тверезими. І це при тому, що серед публіки практично не було жінок. Усе-таки мусульмани, що вдієш. У них жінка має вдома сидіти, а якщо йти куди, то тільки із чоловіком або із дітьми.

Так от, зійшовшися в ресторанчиках і чайних, компанії, складені з чоловіків різного віку в жовто-синіх футболках "Фенербахче", з апетитом вечеряли і запивали вечерю чаєм. Тільки чай або кава були довкола єдиними міцними напоями. Мінеральну воду та лимонади не рахуємо. І не тому так було, що заборонено було продавати спиртне, а тому, що турки не п"ють алкоголю. Принаймні так, як у нас. Згадавши натовп, що суне ввечері на футбол у Києві, матюкаючись і розкидаючи довкіл порожні пляшки, я збагнув нарешті, у чому сила турецьких футбольних фанатів.

Більшість людей на трибунах у Стамбулі всю гру дивилися навстоячки

У тверезому стані вони, по-перше, добре бачать гру і не просто кричать чи співають, а відповідають криками та співом. А ще — оплесками та свистом на кожну дію команд. Зігравши добре, футболіст чує, як його підтримують кілька десятків тисяч людей, зігравши погано, він про це теж чує і чимдуж біжить виправляти помилку. По-друге, у тверезих глядачів просто сил більше активно вболівати. Більшість людей на трибунах у Стамбулі всю гру дивилися навстоячки. Спробуй постій і покричи дві години після кількох літрів пива чи кількох склянок горілки!

Про наших уболівальників промовчу. Але ж і німці з британцями повільні пісні затягують під кінець футболу. Не те що турки. А все тому, що на відміну від турків пива понапивалися перед футболом і в перерві додали в буфеті. Тому й сили не ті, й ентузіазму менше.

І тому не слухайте страшних оповідок про "шалених" турецьких уболівальників. Ці "головорізи" всі тверезі та через одного володіють розмовною англійською. У наших же фанатів дехто й рідною мовою вже нічого не скаже, поки до футболу дійде.

×