Тетяна Волосажар, 20 років, разом зі Станіславом Морозовим посіла четверте місце на чемпіонаті світу. Такого результату на турнірі подібного рангу серед українських спортивних пар ніхто не досягав.

Із Тетяною ми зустрілися в столичній книжковій кав"ярні "Бабуїн" на вулиці Б. Хмельницького. Замовили чай з японською дикою вишнею — як данину вдалому токійському чемпіонату. Морозова не було — поїхав додому, до Одеси. Розмовляємо російською.

Завдання на сезон виконали?

— На чемпіонаті Європи хотіли увійти до трійки. Однак коротку програму відкатали не зовсім вдало. Були лише п"ятими. Та й фігурне катання не лише спорт, а ще й політика. На чемпіонаті світу два роки поспіль були десятими. Хотіли піднятися вище. Але не думали, що вдасться зробити відразу такий ривок. Було приємно. Тим більше, під час довільної програми не було українського судді. Влаштували жеребкування, і він до числа арбітрів не потрапив.

А як починали займатися фігурним катанням?

— Мама завжди хотіла бути фігуристкою. Вона жила в Умані на Черкащині. Там не було умов для тренувань. Каталася сама, як могла. Мама реалізувала свою мрію в мені. Але я теж цього хотіла. Коли мені було чотири роки, батьки вперше взяли мене на ковзанку. Тоді всі сказали, що з мене нічого не вийде. Потім мене відвели до секції фігурного катання. Екзамен я практично провалила. Потрібно було стрибати в залі з тумбочки. Я була маленька й пухкенька. Після мого стрибка всі довго сміялися і казали: "Ні-і-і!". Однак моя перша тренерка вирішила спробувати і взяла мене до себе. Кататися дуже подобалося. Їдеш, вітер у вухах свистить.

Починали як одиночниця?

— Так, до 14 років каталася сама. А потім стала в пару з Петром Харченком.

Нова система суддівства, коли до уваги береться кожен елемент, вам до вподоби?

— Так. Стало цікавіше. Є більше шансів піднятися на вище місце. Ми були восьмими після короткої програми, а потім стрибнули на четверту позицію.

Які у вас умови тренувань?

— Хотілося б більше займатися хореографією і в тренажерному залі. А для цього умов немає. Нам дають лише лід. Коли працювали з Миколою Морозовим у США, то все було інакше. Там тренуються чемпіони. Ми каталися по сім годин, не знімаючи ковзанів. Ноги жахливо боліли. Для американців це звична справа. У них достатньо льоду.

Коли тренувалися у США?

— У 2005 році. У травні на два тижні поїхали на постановку програми. А потім у вересні — на доопрацювання. Морозов — прекрасний постановник. У нього багато цікавих ідей. Він завжди робить спектакль на льоду.

У США каталися по сім годин

Нині ви — лідери збірної. Тиску не відчуваєте?

— Ні. Навпаки приємно. Але носа не задираю, — сміється.

Цього року тільки ви представляли Україну на міжнародній арені в змаганнях спортивних пар. Є ще фігуристи, які могли б змагатися на гідному рівні?

— Цей сезон був невдалим для Юлі Белоглазової та Андрія Беха. Їх переслідували травми. Думали, що на чемпіонат світу поїдуть. Але в Юлі було запалення легень. Пилип Залевський катається з новою партнеркою. Подивимося. У неї теж травма була. Вони лише недавно почали тренуватися.

Планується створити український аналог проекту "Зірки на льоду". Вас запрошують?

— Це лише на стадії розробки. Головне, щоб це не перешкоджало підготовці до змагань. Не хотілося б ними жертвувати. Плани дуже великі.

Про які плани говорите?

— Хоча б повноцінно виступити на Гран-прі! Минулого сезону Стас зламав ногу, цього року травма була в мене. Летіли на "Скейт Канада", і в літаку почалося якесь запалення. Навіть не можу пояснити, що це було. Нога розпухла до неймовірних розмірів. Виступати так, звичайно, не могла. У Гран-прі брали участь лише раз. А чемпіонатів Європи та світу мало. Судді не встигають нас роздивитися.

Уболівальники впізнають?

— Так. Автографи просять. Здебільшого за кордоном. Ось і в Токіо. Прилетіли зранку. Поспали кілька годин і увечері пішли на тренування. Таке враження, що ми — космонавти. Катаємося, коли чую, якась жінка кричить моє ім"я. Ми були в одній групі з китайцями. Спочатку подумала, що це до них. Але ні, таки мене кликала.

Листи симпатиків зберігаєте?

— Усе зберігаю. Нещодавно дівчина з Данії прислала нам фото з Олімпіади й побажання. Я їй одразу відповіла, відіслала фотографію з автографами. Сподіваюся, лист дійшов. Мені приємно спілкуватися з різними людьми.

Які у вас стосунки з чемпіонкою Європи Альоною Савченко, уродженкою України, яка нині представляє Німеччину?

— Ми і тут дружили, коли вона зі Стасом каталася, і нині добре спілкуємося.

Яке з міст, де ви були, справило найбільше враження?

— Токіо. Уперше відвідала його. Сподобалася культура. Зовсім інші люди. У них усе за планом. І на вулицях скрізь дуже чисто. Ходили дивитися на нічне місто. Відвідали токійський Діснейленд.

Маєте позапрофесійні стосунки зі Стасом?

— Так, разом уже четвертий рік. Зараз знімаємо в Києві квартиру. Улітку 2003-го почали зустрічатися. Це тривало майже рік. Потім стали кататися разом. Але це ніяк не пов"язано. Просто так склалося, що ми — сімейна пара в усьому.

1986, 22 травня — Тетяна Волосажар народилася в Дніпропетровську
1990 — почала займатися фігурним катанням
2004, квітень — стала в пару зі Станіславом Морозовим
2005 — перемогли на Меморіалі Карла Шефера
2005, 2007 — вибороли срібло Універсіади
2006 — 12-те місце на Олімпійських іграх
2007 — 4-те місце на чемпіонаті світу
Незаміжня

×