Футбольний арбітраж змінюється у кращий бік. Років 15–20 тому в Україні був суддя Василь Мельничук. Судив усі матчі "Динамо" — "Шахтар", бо ніхто інший за ці поєдинки не брався через відсутність упевненості. Зараз матчі такого рівня в Україні можуть обслуговувати різні арбітри. З'явився вибір. Футбольні судді стали не тільки кваліфікованішими, але й навчилися витримувати тиск президентів клубів, медіа.

На жаль, поки що українських арбітрів у Європі небагато. Це важкий спадок неправильного ставлення до суддівства ще з часів СРСР. У першу чергу питання комунікації, особистого саморозвитку. Арбітр, який хоче бути успішним в Європі, повинен мати розуміння, що він не керівник на полі, а лише помічник для гравців. Має бути пряма комунікація з ними. Для цього судді потрібно володіти на розмовному рівні англійською. Не просто завчити певні фрази, а вміти донести до гравця власне рішення. Поки що із цим все погано.

Бути футбольним арбітром — це не тільки вивчити футбольні правила. Потрібно бути мудрою людиною. Вміти тримати баланс на полі. За дуже короткий час скласти багато факторів та ухвалити рішення. Найкраще, якщо суддя сам колишній футболіст. Тоді має розуміння гри. З досвідом простіше працювати.

Свого часу в Україну запросили іноземних кураторів арбітражу. П'єрлуїджі Колліна вже залишив посаду, а Лучано Лучі продовжує працювати. Впевнений, що робота італійських кураторів у арбітражі спричинила покращення рівня суддівства в футболі. Можливо, журналістам не надто подобалося, що Колліна зробив арбітрів менш відкритими. Але це була спроба встановити однакове тлумачення епізодів, мати загальний підхід до суперечливих моментів, щоб позиції арбітрів не були розбіжними. Колліна намагався започаткувати українську школу футбольних суддів на власному досвіді. Поява молодих арбітрів — Євгена Арановського, Анатолія Абдули, Юрія Можаровського якраз вписується в цю роботу. Щодо Лучано Лучі нічого сказати не можу. Його стилю поки що не бачу. Можливо, причина в тому, що Лучі більш закритий.

Набирають сили технічні системи арбітражу у футболі. Вже практикуються відеоповтори та фіксація взяття воріт. За цими технологіями — майбутнє. Світ не стоїть на місці. Тільки потрібно розуміти, що всі ці сучасні технології — недешеві. Плюс, судді побою­ються нововведень. Це складно психологічно. Суддя на полі чи його асистент повинен бути готовий до того, що система може визнати його помилку. Але це нормально. Всі люди помиляються. Футбольні судді — не виняток. Тому має пройти певна еволюція на рівні підсвідомості, коли судді не боятимуться визнавати власних помилок.

×