Віталій Шумський, 35 років, у 1990-х провів близько півтори сотні матчів у вищій лізі. У 27 років зазнав тяжкої травми, і перебрався до Бельгії. Там допоміг команді "Сент-Ленартс" вийти у четвертий професійний дивізіон. Кілька місяців тому Віталій повернувся до Львова. Розмовляємо у його двокімнатній квартирі.

Віталію, чи пам"ятаєш свій дебют у вищій лізі?

— Аякже. Вийшов на заміну у складі тернопільської "Ниви" у грі проти "Волині" з Луцька. Виграли тоді — 1:0. Хвилювався. У Тернополі багато народу ходило на ігри. Після кожного матчу півгодини не могли вийти зі стадіону — глядачі підходили до нас, розпитували.

Як працювалося під керівництвом Леоніда Буряка?

— Приємно, адже він з дитинства був моїм кумиром. На полі тренувався на рівних із футболістами і у 40 років виглядав краще за нас. Вимагав залізної дисципліни. Завжди повторював: "Хто вміє терпіти, той виграє". Після тренування Буряк запрошував грати в футбол на маленькі ворота. Коли програвав, ми могли і дві з половиною годиною грати — доки він не виграє. Мав психологію переможця. Той сезон був успішним для "Ниви", посіли сьоме місце. У фінансовому плані клуб був, можливо, найменш забезпеченим. Я отримував 50 доларів на місяць. Але це було не головне, бо треба було спочатку собі ім"я зробити.

Як потрапив у львівські "Карпати"?

— Випадково. Зіграв за "Ниву" в Луцьку проти "Волині". А на тому матчі були футболісти і тренери "Карпат", які поверталися з Рівного. Попросився у їхній автобус, щоб доїхати до Львова. І саме там Дячук-Ставицький, помічник головного тренера Маркевича, запропонував мені перейти в "Карпати".

Після тренування Буряк запрошував грати в футбол на маленькі ворота

Які матчі у складі "зелено-білих" найчастіше згадуєш?

— Домашню гру з "Дніпром", яку виграли 3:1. Їхали на матч із бази в Брюховичах, і автобус поламався. Таксі замовили, дехто своїми машинами поїхав. Форвард Покладок потрапив в аварію. Але вийшов на поле і забив три голи. Ми його ще "підколювали" потім: може, ти постійно їздитимеш своєю автівкою на матчі?

А зустрічі з київським "Динамо"?

— Вони завжди були принциповими. Якось у Львові Призетко за п"ять хвилин до кінця забив нам переможний гол, хоча по грі ми мали вигравати. У тому матчі я діяв на позиції правого півзахисника — проти Косовського. Мені проти таких, як Віталій, легко гралося. Ще Геннадій Орбу подібного плану гравець був — у "Шахтарі". Вони були технічні, думали на полі. А значить, їхню гру можна "прочитати".

Хто запросив у "Дніпро"?

— Головний тренер В"ячеслав Грозний. Він приїхав до Львова на переговори, і за тиждень я вже був у Дніпропетровську. При Грозному багато часу проводили за теоретичними заняттями. Потім все переносили на футбольне поле. У "Дніпрі" треба було більше мізки вмикати, без м"яча працювати. Запам"ятався дебютний матч проти вінницької "Ниви", в якому я забив гол. А ще гра в Києві проти "Динамо" — була нічия 2:2. Усі знали, що "Динамо" пресингує, і ми двічі їх зловили на цьому.

Як виник варіант із Бельгією?

— Знайомий пообіцяв там знайти команду. В Україні перспектив не бачив, адже 1999-го отримав важку травму коліна. У Бельгії потрапив у напівпрофесійну команду "Сент-Ленартс". Грав у ній три роки. Зарплати не вистачало, доводилося підробляти. Після 10 годин роботи ще дві тренувався. А до стадіону на велосипеді їхав — шість кілометрів в один і стільки ж у другий бік. Дійшов із "Сент-Ленартс" до четвертого професійного дивізіону. Там у кінці кожного чемпіонату вболівальники визначають трьох кращих футболістів команди. У сезоні 2004/2005 років мені дали друге місце та нагородили Срібною бутсою.

Як змінилася Україна за сім років твоєї відсутності?

— У кращий бік. Але перше, що кидається в очі, — дороги. Якщо зробимо гарні дороги, то зразу все стане на порядок вище.

Син займається футболом?

— Так. Але чи стане футболістом, не знаю. Хоча талант має.

1972, 17 травня — Віталій Шумський народився у місті Золочів Львівської області
1979 — почав грати в футбол
1993 — дебютував у вищій лізі у складі тернопільської "Ниви"
1994 — перейшов у львівські "Карпати", одружився з Наталею
1995 — народився син Віталій
1996 — став гравцем "Дніпра" із Дніпропетровська
1997 — почав виступати за "Прикарпаття" з Івано-Франківська
2000 — переїхав до Бельгії, виступав у команді "Сент-Ленартс", провінція Антверпен
2007 — повернувся в Україну

×