Продавай стадіон

Цього вівторка головний стадіон України востаннє прийняв глядачів на футбольному матчі. Язик не повертається називати цю споруду "Олімпійським". І не лише тому, що побудована ця арена була наприкінці 1930-х як "стадіон імені Хрущова". Верхній ярус трибун одержав назву в 1960-ті вже як просто "центральний стадіон". А величезні щогли освітлення та прес-центр на самісінькій верхотурі з"явилися наприкінці 1970-х уже на "республіканському стадіоні". Із того часу окрім назви "Національний спорткомплекс "Олімпійський", присвоєної у травні 1996 року, на арені практично нічого не додалося. Останніми ж роками колишня національна спортивна "Мекка" виглядала занедбаною і нікому не потрібною.

Стадіон ніби зачиняють на реконструкцію. Чому ніби? Тому що досі немає проекту реконструкції арени. А всі сили спортивних чиновників витрачаються не на стадіон, а на недобудований поряд торговий комплекс. Затяті суперечки навколо торговельного закладу, що затьмарили собою навіть виступи національної футбольної збірної, є несподівано точною ілюстрацією того, що сьогодні головніше — спорт чи торгівля.

Ніколи не буде у Києві стадіону — символу спортивних перемог

Зважаючи на те, що за роки незалежності у столиці не було збудовано жодного (!) стадіону чи палацу спорту, дуже непросто повірити у дивовижне перетворення морально і фізично застарілої арени на сучасну спортивну споруду. Навряд чи хтось захоче вкладати у реконструкцію стадіону шалені гроші лише заради фінального матчу Євро-2012, який ніби має відбутися на головній спортивній арені Києва. Фінал пройде, а що буде потім?

Упевнено можна стверджувати лише те, що вже ніколи не буде у Києві того стадіону, який впродовж половини століття був символом наших головних футбольних перемог. Ніколи вже не стоятимуть уздовж бульвару Лесі Українки сотні автобусів, якими люди приїжджали звідусіль уболівати за "Динамо". Ніколи вже не підуть від стадіону в бік Хрещатика стихійні, а не організовані, як тепер, колони щасливих від перемоги уболівальників, які не могла колись зупинити жодна міліція. Уже ніколи не буде у нас такої по-справжньому народної спортивної арени, яка через любов до футболу об"єднувала б весь народ без винятку.

Що буде? У кращому випадку, концертно-торгово-розважальна споруда європейського зразка із футбольним полем посередині. У гіршому — усе залишиться таким, як і було. Хіба мало бачив Київ у останні роки грандіозних проектів, що так і залишалися на папері? Новий час вимагає нових стадіонів. Або не вимагає, обираючи торгові центри.