27 травня 2014 року донецькі "повстанці" розграбували та підпалили палац спорту "Дружба". У відповідь Борис Колесніков — власник хокейного клубу "Донбас" — виступив із публічною заявою. Засудив дії нападників. І запевнив: хокейна арена в Донецьку буде незабаром відремонтована, аби прийняти глядачів на День шахтаря, який того року випадав на 31 серпня.
У травні 2014-го не лише Колесніков не розумів, що насправді відбувається. Пригадую, як сам тоді дорікав йому за те, що вибрав для відкриття палацу спорту не 24 серпня — День Незалежності. І цим підіграв сепаратистам. Усі ми тоді були розгублені й не уявляли, до чого може призвести подальший розвиток подій. Тепер вже уявляємо — про час повернення в Донецьк офіційного спорту нині не говорять навіть найзавзятіші оптимісти.
Саме тому під час відеозвернення президента УЄФА Александра Чеферіна, який розповів, що перенесення Євро-2020 на 2021 рік допоможе встигнути до кінця червня дограти національні чемпіонати та єврокубки, мені весь час ввижався Борис Колесніков. Подібно до успішного колись донецького кондитера, керівник європейського футболу видає бажане за дійсне.
Чому він це робить? Тому що страшно. Страшно уявити, що великий європейський футбол у вигляді масового видовища з обігом у сотні мільйонів євро може зупинитися на довше, ніж на місяць-два.
Насправді такий сценарій більш ніж вірогідний. Тому що, аби поновити все так, як було раніше, слід, щоб від вірусу за два з половиною місяці остаточно вилікувалися не лише всі без винятку футболісти та тренери, а й усі глядачі, що прийдуть на стадіони. Чи реально це? Відповідь очевидна. Невже цього не розуміє Александер Чеферін та очолювана ним Європейська спілка футбольних асоціацій?
Повернемося до Бориса Колеснікова. Він разом із ще кількома відомими особами не без підстав вважав себе шість років тому одним із повновладних господарів Донецька. Повірити в те, що місто опиниться під владою інших людей, яких той же Колесніков досі не в змозі назвати окупантами, було неможливо. Здавалося, що за місяць-другий усе закінчиться і буде так, як раніше. Так само і тепер керівникам європейського футболу здається, що вони досі правлять континентом. Самочинно визначаючи, хто з ким і коли має право грати у футбол.
Ніхто в УЄФА не хоче повірити, що їхня колишня влада закінчилася. Причому надовго. Тепер уже не УЄФА, а кожна країна окремо вирішуватиме, коли і де дозволяти грати у футбол, маючи десь там рішення міжнародних футбольних інституцій.
Хочеться помилитися, й повірити в те, що за місяць, нехай за два, життя взагалі й футбол як його частина, повернеться до того, що було раніше. Але досвід Колеснікова свідчить, що так навряд чи станеться.
2 
35413
Коментарі