Прибулі до Києва на матч Ліги чемпіонів гравці, тренери й уболівальники лондонської футбольної команди "Арсенал", навряд чи здогадувалися, що в нас теж є свої "Арсенали". Причому теж футбольні.

Стадіон "Арсенал" однойменного київського заводу, що заховався в яру поміж заводськими корпусами та житловими кварталами в центрі столиці, уже давно не збирає  вболівальників. Старі трибуни прогнили та завалилися, а футбольне поле не нагадує навіть пасовисько. Клуб "Арсенал" не має ні стадіону, ні бази, ні вболівальників. Лише гравців і тренерів на чолі з екстравагантним власником "клубу".

Яка причина такої відчутної різниці між лондонським "Арсеналом" і нікому, здається, не потрібними "Арсеналами" київськими?

Кадри старої кінохроніки, на якій увічнено епізоди товариського матчу 1945 року між лондонським "Арсеналом" і збірною СРСР, що виступала під вивіскою московського "Динамо", засвідчують: понад 60 років тому в англійської команди не було майже нічого. Крім старого стадіону та вірних уболівальників.

Сьогодні лондонський клуб має купу титулів і трофеїв, новенький стадіон, чудову команду із видатним тренером, всесвітню славу, фанатів по всьому світу й бюджет майже в півмільярда доларів. Усе це було здобуто разом з уболівальниками. Тими самими, які всі ці понад 60 років були разом із командою, щотижня заповнювали трибуни і своїм трудовим фунтом підтримували улюблений клуб.

60 років тому в лондонського "Арсеналу" був тільки старий стадіон і вірні вболівальники

У нас же долю стадіонів і футбольних клубів вирішують поки що зовсім не глядачі на трибунах. Доля київських "Арсеналів" залежить від тих, хто просто володіє цією назвою, не вміючи, або не бажаючи йти довгим і нелегким шляхом футбольного зростання. Так, як це зробили їхні лондонські "тезки".

У дитинстві, коли я разом із друзями грав за дворову команду в турнірі "Шкіряний м"яч", наша "Зоря" боролася за першість з "Олімпією", "Хвилею", "Зіркою", "Чайкою". Серед двох десятків подібних команд був і дитячий "Арсенал". Так вирішили назватися хлопці із нового мікрорайону. Вони посіли останнє місце. Бо, обравши гучну назву та вбравшись у новенькі футболки, не навчилися як слід грати у футбол.

Так, може, й нашим "Арсеналам" слід розпочати саме із цього. Грати у футбол для глядачів, ремонтувати та будувати стадіони, куди б ті глядачі могли приходити, і крок за кроком підніматися по сходинках турнірних таблиць. Вітчизняних, а потім і європейських. Бо ж футбольний клуб "Арсенал" є не тільки в Києві, а й у Харкові. Добре, що в Лондоні про це, скоріше про все, не здогадуються. А то б сміялися.

×