59-річний Віктор Кондратов грав на позиції лівого захисника в київському "Динамо" і донецькому "Шахтарі". По закінченні кар'єри гравця працював у "Динамо-2" і "Динамо-3", був асистентом Йожефа Сабо в головній динамівській команді. Тепер працює в клубі селекціонером. Зустрічаємося в суші-барі навпроти стадіону ім. Валерія Лобановського. Віктор Кондратов замовляє еспресо.
Що перше спадає вам на думку, коли ви думаєте про сучасний вітчизняний футбол?
— Дефіцит українських виконавців. Деякі клуби ледве знаходять чотирьох футболістів з українським паспортом, щоб одночасно випустити їх на поле, як того вимагає регламент чемпіонату. Відповідно, навколо кожного вітчизняного гравця створюється великий ажіотаж. Можливо, зайвий: саме він завадив нашим хлопцям вдало зіграти у фінальній частині молодіжного Євро-2011 — я був на цьому турнiрi. Той же Коноплянка, якого головний тренер "Дніпра" оцінив у 60 мільйонів євро, не зміг там себе проявити.
За часів СРСР Україна була одним із головних постачальників футбольних кадрів. Чим пояснити їх нестачу тепер?
— Стало менше футбольних шкіл. Раніше хлопець, який не підійшов "Динамо", потрапляв у іншу школу і міг показати себе там. Класичний приклад: Володимир Лановий, колишній віце-прем'єр міністр. В юнацькому футболі він котирувався вище Олега Блохіна. Олег Володимирович навіть до збірної міста не потрапляв. А Лановий домінував у "Зміні" і на якомусь етапі перейшов до "Динамо".
Кожен завод мав школу: "Темп", "Більшовик". Краща чи гірша, але вона була. І можна було займатися. Тепер вибір мінімальний: не потрапив ти, столичний хлопець, у "Динамо" або "Арсенал", тобі вже нікуди йти.
Але талант завжди проб'ється.
— Так, але на ньому далеко не заїдеш. У хлопця в конкретному віці прищеплюються певні якості: в 14 років дивишся на його техніку, у 16 — із фізичної точки зору, у 18 — із психологічної, наскільки він буде сприймати тактичні установки. А формування футболіста йде до 22 років: там уже збалансовані і інтелект, і фізичні якості. Нещодавно до нас приїжджав Франко Феррарі, італійський фахівець, він читає лекції місцевим тренерам. Розповідав, як "травили" батька тоді 21-річного Дженнаро Ґаттузо: мовляв, що в тебе за син смішний на полі. А хлопець, погравши в "Салернітанi" і "Рейнджерс", перейшов до "Мілана" і виграв усі головні футбольні титули.
Дениса Гармаша одразу не взяли в "Динамо-2". Він грав у мене в "Динамо-3" і тільки потім пішов на підвищення. Зараз на позиції правого захисника мені подобається Сергій Люлька.
Можна вважати його потенційним наступником Даніла да Сілви?
— Узагалі, це справа Юрія Сьоміна — вирішувати. Я можу тільки сказати, що Сергій — швидкий, легкий, добре підключається в атаку. Тільки травмується часто. Навіть не знаю, чим це пояснити. Я б навіть назвав Люльку аналогом Володимира Трошкіна і Дані Алвеша.
Свого часу перспективним на цій позиції вважали Олега Допілка. Що в нього не вийшло?
— Кожному гравцю треба знайти свого тренера. В одного Допілко грав, другий вважав, що він йому не підходить. Що робити гравцеві? Переходити в іншу команду.
Пам'ятаю, Лобановський свого часу говорив: проти нас грають реваншисти. Тобто ті футболісти, які не підійшли "Динамо" і змушені були шукати інший клуб. Приклад — Віктор Звягінцев.
Хто з гравців на молодіжному Євро-2011 вам найбільше сподобався?
— Швейцарець Джердан Шачирі. Дивилися його з Андрієм Бібою, рекомендували "Динамо" ще влітку. Але надто талановитий хлопець: і тоді, і зараз за нього треба серйозно поборотися.
3 
1
Коментарі