Микола Кудрицький урізався в бетонну стіну

Микола Кудрицький із Кубком СРСР-1989. Пам’ятник футболісту був установлений 1995 року. Дружина Вікторія заплатила за нього 5 тисяч доларів

6 жовтня колишньому півзахиснику "Дніпра" Миколі Кудрицькому виповнилося б 46 років.

У кінці 1987 року дніпропетровський "Дніпро" залишили два провідні футболісти — Геннадій Литовченко та Олег Протасов. На їх місце прийшли нові виконавці, які наступного сезону стали чемпіонами СРСР. З-поміж них — правий півзахисник Микола Кудрицький. Футболіст загинув 16 березня 1994 року на трасі Хайфа–Тель-Авів у Ізраїлі.

Кудрицький народився в Нікополі. Пройшовши школу дублюючого складу місцевого "Колоса", погравши за "Кривбас" у другій лізі чемпіонату СРСР, де став найкращим бомбардиром турніру, в серпні 1985-го Микола опинився у "Дніпрі". Запросив його до Дніпропетровська тренер Володимир Ємець.

2 березня 1986 року Кудрицький дебютує у вищій лізі чемпіонату СРСР проти "Шахтаря" і на 88-й хвилині забиває єдиний м"яч у зустрічі. Микола згадував:

— Втриматися на ногах було основним завданням. На полі були калюжі від розчищеного снігу. Добре, що Ємець підказав, у яких бутсах виходити на поле.

Після цього Кудрицький не відзначався три місяці. Проте коли наступного разу забив — єреванському "Арарату", знову цей гол став вирішальним. І взагалі, якщо футболіст відзначався в матчі за "Дніпро", його команда не програвала.

У сезоні 1988-го тренер "Дніпра" Євген Кучеревський почав використовувати Кудрицького на позиції правого атакувального півзахисника. Він прекрасно взаємодіяв з партнерами.

Сезон 1989-го Кудрицький провів ще краще. Забив за "Дніпро", який виграв Кубок Союзу, найбільше м"ячів і став найкращим бомбардиром турніру. 1990 року зіграв за збірну СРСР у матчі проти Ізраїлю.

— Із Миколою в мене були найкращі стосунки, — згадує партнер Кудрицького по команді Володимир Багмут. — Коли він перейшов до команди, я мав квартиру, і запросив друга до себе. Мешкали разом. Навіть коли Микола одружився, жив із Вікторією якийсь час у мене.

Ємець підказав, у яких бутсах виходити

1991-го сім"я Кудрицького поїхала до Ізраїлю: тамтешній клуб "Бней Ієгуда" з Тель-Авіва підписав із футболістом контракт.

— Я впевнений, що тут у мене буде все нормально, — говорив він. — Треба тільки забивати. І він забивав. За неповні три сезони — 51 гол.

15 березня 1994 року олімпійська та національна збірні України проводили товариський матч із Ізраїлем. Кудрицький приїхав до Хайфи, де відбувалися матчі й розмістилася українська делегація. Микола скучив за земляками-дніпропетровцями. Спілкувався з ними до пізньої ночі. Вранці поїхав на тренування, а після нього знову до Хайфи на ігри. Потім із друзями заїхав у гості до колишнього партнера по "Дніпру" Вадима Тищенка. Його дружина накрила стіл. Посиділи. Микола розвіз деяких хлопців додому й повертався до Тель-Авіва. Не доїхав 20 км. Машина врізалася в бетонну стіну, яка розділяла шосе. Була четверта ранку. Люди шукали причини аварії в накритому столі в будинку Тищенка. Але всі знали, що Кудрицький не пив і не палив. Він просто втомився від безсонної ночі й заснув за кермом.

В Ізраїлі був траур — телебачення три дні сповіщало про трагедію. Тисячі уболівальників прийшли на стадіон попрощатися з українським футболістом. Потім тіло транзитом через Німеччину та Київ доставили з Тель-Авіва до рідного Нікополя на Дніпропетровщині. Така була воля батьків Кудрицького.

Дружина Вікторія та 17-річна донька футболіста Валерія нині живуть в Ізраїлі.