Цієї осені найбільш згадуваним у пресі українським гравцем став Марко Девіч. Сербський футболіст, який уже багато років живе та грає у футбол в Україні, вирішив стати громадянином нашої держави. У цьому не було б нічого особливо цікавого, тим більше, що закони Сербії дозволяють мати ще одне громадянство. Але ж цього футболістові, який виступає за харківський "Металіст", було мало. Він хоче грати за національну збірну України. Про що вже майже рік говорить сам і про що нагадує вітчизняна спортивна преса.
Звідки взявся такий потужний інформаційний прес? Кому конче потрібно, щоб посередній загалом футболіст якнайшвидше вийшов на футбольне поле в синьо-жовтій футболці із тризубом? Не можу пригадати жодного іншого гравця, якого наша преса так завзято "сватала" б до національної команди, тиснучи на тренерський штаб.
Як на мене, одна із причин такої шаленої пропаганди футболіста досить посередніх здібностей полягає у прагненні Харкова утвердитися в якості футбольного центру. Бо ж досі в цьому місті не було жодних футбольних досягнень, які можна було б порівняти з результатами Києва, Дніпропетровська чи Донецька. Сьогодні в Харкові є дві команди вищої ліги. "Металіст" серйозно прописався на третій сходинці вітчизняного чемпіонату, яку вже третій рік нікому не віддає. У місті завершують реконструкцію стадіону, який нині є найзадіянішою футбольною ареною України. Люди в Харкові достатньо часто ходять на футбол.
Про те, навіщо збірній України футболіст, який не потрібен збірній Сербії, чомусь ніхто не говорить
Одного не вистачає цьому місту — справжніх футбольних зірок. Зібраний із посередніх виконавців "Металіст" досягає успіху насамперед завдяки здібностям тренера Мирона Маркевича. Він поставив команді стабільну та надійну гру. Цієї гри виявилося поки що досить, щоб іти серед лідерів національного чемпіонату й не вилетіти з Кубка УЄФА на першому етапі. Але цього Харкову замало. Місто хоче бачити своїх футболістів у національній збірній! А брати до збірної немає кого.
Головну роль у "Металісті" відіграють нині не надто знамениті іноземці, недорого придбані клубом. Українські гравці здебільшого допомагають легіонерам. Горяїнов, Слюсар, Бордіян, Валяєв, Конюшенко, Фомін та інші вітчизняні представники ніколи не піднімалися до рівня національної збірної. І вимагати взяти їх до головної команди країни якось не випадає. А ось сербський нападник, який навчився в нашому чемпіонаті здебільшого заробляти та реалізовувати одинадцятиметрові, чомусь вважається першим кандидатом до збірної.
Про те, навіщо збірній України футболіст, який не потрібен збірній Сербії, чомусь ніхто не говорить. Та й у поточному сезоні нічим особливим Марко Девіч не відзначився. То навіщо з такою енергією пхати його до збірної?
У цьому є ще одна причина, про яку не говорять: намагання керівників "Металіста" обійти ліміт на іноземців, який вимагає присутності на полі чотирьох українців. Якщо вийде з Девічем, можна буде починати потроху записувати в українці всіх інших харківських іноземців, які теж не потрібні своїм національним збірним. І не тільки "Металісту", а й іншим українським клубам, переповненим низькосортним футбольним "імпортом". Заради цього можна тиснути й на тренера збірної, й на тих, хто його призначає. От тільки чи допоможе це збірній?
8 
35413
Коментарі
3