Футбольний чемпіонат Європи-2008, окрім спортивної, розважальної, бізнесової та ще безлічі своїх сторін, мав ще одну. Як на мене — головну. Змагання в Австрії та Швейцарії мали повернути футболу його вищу справедливість, порушену чотири роки тому в Португалії. Минула континентальна першість уперше в історії футболу завершилася перемогою команди, яка на неї не заслуговувала.
Фаворити у футбольних турнірах найвищого рівня не раз зазнавали поразок. Але згодом все ставало на місця, і випадкові переможці зупинялися іншими фаворитами ще задовго до фіналу. У червні 2004-го в Португалії сталася випадковість у квадраті. Після цього Європа змушена була впродовж чотирьох років вважати Грецію своїм футбольним чемпіоном.
І лише позавчора, коли греки були спокійно і без варіантів переможені шведами, футбольний престиж Європи був нарешті поновлений. Неважливо, хто цього разу одержить Кубок Європи. Важливо інше — титул чемпіона здобуде найсильніша чи одна з найсильніших національних команд континенту.
Фаворити Євро-2008, пам"ятаючи Португалію, не залишили жодних сумнівів у своїй перевазі. Жодна із насправді потужних команд не грала перший матч упівсили, намагаючись одразу ж застерегти себе від будь-яких випадкових неприємностей. Тож головним підсумком стартового туру стала загальна впевненість, що португальська ганьба у вигляді "випадкового" чемпіона європейському футболу вже не загрожує.
Уже після першого ігрового дня можна складати чвертьфінальні пари з мінімальним ризиком помилитися. Навіть дивний жереб, унаслідок якого "верхня" частина турнірної "сітки" у складі груп А та В виявилася набагато слабшою за "нижню" із групами С та D, на це вже ніяк не зможе вплинути.
Принципова відмінність Євро-2008 від Ліги чемпіонів УЄФА, фінал якої ще свіжий у пам"яті, полягає в тому, що збірні можуть розраховувати тільки на національні кадри.
Якщо в Іспанії та Нідерландів висококласних гравців вистачить на дві команди, то у доброї половини учасників, включаючи поки що чемпіонів Європи — команду Греції, таких футболістів немає взагалі. І ніякі натуралізовані бразильці тут не допоможуть. Футболістів міжнародного рівня для збірної не можна купити, як їх купують для клубу. Можна платити їм як таким, що роблять у Росії (і у нас теж), але ніяка зарплата не зробить посереднього гравця міжнародною зіркою. І нехай чемпіонат Європи для збірних поступається за рівнем клубній Лізі чемпіонів УЄФА, цей турнір встановлює вищу справедливість, показуючи кожній країні реальний рівень розвитку її футболу.
Нам залишається насолоджуватися грою найкращих національних команд Європи, які визначать тепер уже реального чемпіона, і не перейматися тим, що серед учасників Євро-2008 немає збірної України. Якби українці там були, їм теж, як тим же грекам, росіянам чи туркам, швидко вказали б на їхнє місце. Ми опинилися на цьому місці заздалегідь і можемо вільно мріяти про те, що до наступного чемпіонату Європи у нас з"являться справжні футбольні зірки. Чому ні?
6 
35413
Коментарі