Столицю Боснії Сараєво, крім затоптаної туристами набережної, де було колись убито ерцгерцога Австро-Угорщини Фердинанда, прикрашають численні олімпійські об"єкти. Вони зведені ще за часів соціалістичної Югославії до зимових Олімпійських ігор 1984 року.

Стан цих "прикрас" приблизно такий самий, як і київських панельних багатоповерхівок на Борщагівці. Стадіон, де колись запалав олімпійський вогонь, потихеньку розвалюється. Можливо, це через війну 1990-х, сліди якої у вигляді обстріляних стін досі видно на вулицях. А може, просто через незадовільний стан економіки.

Квитки на футбольний матч "Сараєва" з київським "Динамо" коштували приблизно від 15 до 30 грн. Особливих черг до розповсюджувачів, які продавали їх на центральних вулицях, не було. Видно, футбол для боснійців лише один із видів спорту й поступається за популярністю баскетболу. Хоча спеціальні футболки з емблемами клубу "Сараєво" та Ліги чемпіонів продавалися й охоче купувалися приблизно за 60 грн. Або за 30 місцевих "конвертованих марок" — саме так називається боснійська валюта. Або за 15 євро, яке "ходить" паралельно з місцевими грошима, так що роботи обмінним пунктам практично немає. Та й такий пункт, окрім банків, один на все понад півмільйонне місто.

Квитки на матч коштували від 15 до 30 гривень

Про те, що тамтешні слов"яни сповідують іслам, періодично нагадували фонограми закликів до молитви, що звучали з мінаретів, та діючі мечеті в кожному кварталі, куди заходили і виходили практикуючі магометани. Ознак мусульманства в одязі чи зачісках майже не було видно, хіба що окремі жінки ходили в сукнях до п"ят. Повоювавши між собою, місцеві православні та мусульмани продовжують жити разом, на відміну від вірменів та азербайджанців чи греків та турків на Кіпрі, яких війна на довгі роки розвела по окремих територіях.

Сам футбольний клуб "Сараєво", крім якого в місті є ще команда "Железнічар", не є мусульманським чи православним. Він, як здалося, поза політикою чи релігією. Уболівають боснійці приблизно так само, як і представники інших народів колишньої Югославії — темпераментно, але без агресії на чиюсь адресу.

Упізнавши в мені українця, більшість місцевих жителів традиційно повідомляли про позитивний, на їхню думку, результат майбутнього матчу між боснійським та українським футбольними чемпіонами. Коли ж я спробував було заперечити і сказав боснійцеві, що сподіваюсь на перемогу "Динамо", у відповідь несподівано почув арабське "іншалла!", що означало в його устах приблизно: "дай Бог нашому теляті вовка з"їсти". Кого мій співрозмовник вважав за теля — "Динамо" чи "Сараєво", я вирішив не уточнювати. Бо, попри мирний вигляд боснійської столиці, довкола ще вибухають міни часів війни 1990-х, а на глухих вулицях можна знайти цілком бойові набої до автоматів та пістолетів. Один із таких я забрав із собою в якості сувеніру. Щоб для "Динамо" у Сараєві все було "іншалла".

×