Половину населення столиці франкомовного кантону Швейцарії становлять чиновники та обслуга сотень міжнародних організацій, розташованих у місті. Ще третину — студенти й викладачі знаменитого університету. Тому не дивно, що масового футбольного вболівання біля підніжжя Монблану сьогодні не існує. Знайти бодай якесь підтвердження існування в місті футбольного клубу "Серветт", який грає у другому дивізіоні національного чемпіонату, так само годі, як виявити символіку команди "Нива" у Вінниці чи Тернополі.
Натомість місцевий стадіон, що дуже нагадує нову подібну споруду в Дніпропетровську, й далі працює в режимі, заданому на Євро-2008. Взірцеве обладнання, організовано працюють усі служби "Стад де Женев". Глядачів обшукують так само ретельно, як на європейському чемпіонаті. У мене намацали в кишені окуляри — довелося показати. Розташований стадіон на околиці міста у щільному оточенні кількарівневої автостради, залізничних колій та торговельного центру за 50 м до входу на територію. Чомусь у Женеві ця тіснява навколо нікому не заважає.
Заповнені трибуни для цієї арени — вже історія. Як і Євро-2008. Швейцарці ретельно ведуть статистику відвідування. Вона останнім часом невтішна. На гру проти України, аби трибуни не були порожніми, їх заповнювали школярами. Приблизно як торік у Донецьку на юнацькому чемпіонаті Європи.
За відсутності Андрія Шевченка гравці нашої збірної могли почуватися вільними від атак уболівальників з усього світу. Принаймні навколо готелю "Кемпінські" на березі Женевського озера, де жили українські футболісти й тренери, охочих до автографів не видно було. Імена теперішніх тренерів та гравців збірної України швейцарцям поки що незнайомі.
4 
35413
Коментарі