44-річний Євген Яровенко став олімпійським чемпіоном-1988. Зараз він працює тренером у казахстанському клубі "Есіль-Богатир" із Петропавловська. Інколи навідується до Дніпропетровська. Під час одного з матчів на стадіоні "Метеор" ми й зустрілися.

Де ви починали?

— У "Хіміку" з Джамбула. За збірну Казахстану виступав на Спартакіаді-1983. Одразу після цього перейшов до алматинського "Кайрату". Дебютував у матчі проти київського "Динамо". Тоді в нас була сильна команда — Шох, Волгін. Але через недостатнє фінансування ми так нічого й не виграли. У 1986-му мене обрали капітаном "Кайрату", а головний тренер олімпійської збірної СРСР Анатолій Бишовець запросив до своєї команди.

У 1987-му вас визнали найкращим лівим захисником чемпіонату СРСР. Той сезон став для вас найуспішнішим у кар"єрі?

— Точно. Я, захисник, забив тоді 9 м"ячів, закріпився у збірній. Стали кликати московські клуби — "Спартак", "Торпедо", ЦСКА. А найголовніше — до київського "Динамо" запрошував Валерій Лобановський. Було це в Югославії, де я дебютував у складі національної збірної СРСР. Лобановський спитав, як я ставлюся до київського "Динамо". Відповів, що уболіваю за цей клуб із дитинства і мрію грати в ньому. "Твоя мрія збулася", — відповідає Лобановський. Коліна затремтіли, язик відняло. Але я так і не наважився на переїзд до Києва.

— Через чорнобильську катастрофу. Переживав за себе, сім"ю. Гадаю, це найголовніша помилка у житті. Шкодую досі, що відмовив Лобановському. Обрав "Дніпро", чому посприяв Антон Шох. А ще "Дніпро" у 1988-му став чемпіоном і мені хотілося пограти у Кубку чемпіонів.

Багато футболістів машини продавали з націнкою, а гроші клали на книжку

Правда, що в молодості ви були веселуном?

— Компанійським хлопцем — на сто відсотків. Ніколи не був рвачем. Інакше, будучи олімпійським чемпіоном, узяв би від життя значно більше. У "Кайраті" преміальних не мав, бо молодим був, а "Дніпро"... Які там преміальні, тільки б грати.

Дівчата — це єдині жертви заради футболу?

— Ні. Ще пиво. Якось був на обстеженні у Москві. Лікар сказав, що м"язи в мене рвуться через надмірне вживання пива. Подумав — і кинув.

Скільки вам заплатили за олімпійське "золото"?

— По 6400 доларів кожному. Турки, коли я там грав, запитували і дивувалися. "Ми б, мінімум, по сто тисяч отримали".

Відомо, що в Радянському Союзі футболісти заробляли гроші від продажу машин.

— У ті роки машини були дефіцитом. Футболістам їх виділяли без черги, але купувати їх треба було за свої гроші. Багато футболістів продавали авто з націнкою, а гроші клали на книжку. Я цим не займався.

У вашій кар"єрі були договірні матчі?

— Тричі доводилося брати в них участь. Були й випадки, коли нас стимулювали. Пригадую, під час виступів за "Кайрат" приїжджають якось із Кутаїсі, привозять гроші й кажуть: "Хлопці, бийтеся, не здавайте гру". Їм тоді виліт до першої ліги загрожував. У тому матчі мені голову розбили, але ми не програли.

Розкажіть про сім"ю.

— Із дружиною Світланою я познайомився 1984-го в Алмати. Разом навчалися в інституті фізкультури. Вона, правда, на стаціонарі. Одружилися у грудні 1986-го, саме під час спроби державного перевороту в Казахстані. Тоді всі весілля були відмінені, тільки нам дозволили одружитися. Гуляли в "Інтуристі" під охороною міліції. Заколотники все намагалися просочитися до ресторану.

Тренером стали свідомо?

— Коли грати закінчив, вибору особливого не було. Спочатку Лисенко запросив до "Кривбасу", потім з Колтуном працював, із Федоренком. Уважаю себе демократичним тренером, у якого присутні елементи диктаторства.

1962, 17 серпня — Євген Яровенко народився в місті Каратау Джамбульської області (Казахстан)
1983 — став гравцем алматинського "Кайрату"
1988 — став олімпійським чемпіоном
1989 — перейшов до дніпропетровського "Дніпра", виграв Кубок СРСР
1992 — грав у фінському "Конту"
1993 — перейшов до турецького "Сарієспору"
1996 — розпочав тренерську кар"єру в криворізькому "Кривбасі"
2006 — став головним тренером казахстанського клубу "Есіль-Богатир"
Одружений, має сина та доньку.

×