Під час відбіркового матчу до Євро-2008 між Україною і Італією в словесній перестрілці зійшлися головний тренер української команди Олег Блохін і один з лідерів збірної Андрій Воронін. Хвилиною раніше саме невдалі дії Вороніна, якого до того ж не підстрахував партнер, привели до взяття воріт Олександра Шовковського. Дійшло до того, що Блохін почав жестом кликати до себе Артема Мілевського, який розминався за кромкою, збираючись замінити Андрія, який пробув у грі всього лише десять хвилин. Воронін у цей час і зовсім зібрався покинути поле: також жестом він показав Мілевському, щоб той швидше підійшов до тренерської лави.

На післяматчевій прес-конференції Олег Блохін на питання про Вороніна відповів наступне.

- Я при всіх хлопцях вибачився перед Андрієм за те, що висловився на його адресу в неналежному тоні, і з мене шапка не впала. Він же за свою поведінку так і не вибачився. Я не дозволю гравцям диктувати умови головному тренерові.

Вчора після вечірнього тренування "Ліверпуля" Андрій Воронін відповів на питання кореспондента "Спорт-Експрес".

- Андрій, чому ви в середу не вийшли з перших хвилин?

- Чесно кажучи, не знаю, Блохін мені нічого не пояснював. Зауваження про мою зайву вагу - це просто некоректно. Я перебуваю у відмінній формі.

- Що відбулося на полі після пропущеного гола?

- Блохін почав на мене кричати, звинувачував у всіх гріхах, не соромлячись у виразах. Розумієте, я – не хлопчик, мені не 15 років, щоб мене при всіх принижували. Я теж погарячкував, наговорив зайвого, і готовий принести вибачення Блохіну. Все можна було вирішити зовсім по-іншому, віч-на-віч, як ми це вже робили - і не раз. Історія нашого конфлікту тягнеться вже дуже довго, з тих пір, як Олег Володимирович очолив збірну. Постійні жарти, стріли в мою сторону - переносити все це було дуже важко.

Я прожив багато років в Європі, де панують зовсім інші, людські відносини. На жаль, складається враження, що у збірній Блохін поважає лише двох людей: Андрія Шевченка і себе самого.

- Що ви маєте намір робити далі?

- Гадаю, що у нинішньому відбірковому циклі мене вже не викликатимуть у збірну. Шкода, але, швидше за все, тепер це вже не можна виправити. Завжди із задоволенням приїжджав у збірну, і готовий і надалі захищати її кольору...

×