Головний тренер лондонського "Арсенала" Арсен Венгер у своєму відвертому інтерв"ю розповів про те, що жалкує про те, що в команді не опинились Мекелеле і Ето"О і про трансфери Вієра та Анрі.

- За роки роботи ви зуміли зібрати на трансферному ринку немало алмазів. А чи є такі гравці, яких ви упустили з своїх рук і які стали потім великими?

- Само собою, в моїй роботі вистачає помилки. Я упустив таких гравців, як Макелеле і Ето"О. А ще мені свого часу довелося свідомо відпустити деяких хлопців, в майбутній успішній кар"єрі яких я не сумнівався, - таких, наприклад, як Фабріс Муамба, Стів Сидуелл і Себастьян Ларссон. Адже не можна тримати в одній команді всі таланти на світі. У якийсь момент я був елементарно поставлений перед вибором - кого ставити в склад і кого тримати на лавці, і в той момент у мене були різні варіанти. Часом доводиться бути жорстким.

- Озираючись назад, чи не жалкуєте ви, що не продали Анрі і Вієйра роком раніше? Коли можна було виручити за них більше грошей?

- Прийнято вважати, що ми серйозно прорахувалися, але ми просто виходили з обставин. Пропозиція "Ювентуса" у 2005-му була дуже хорошою, щоб відмовлятися. Патріку Вієйра до того моменту вже виповнилось 29 років, і третину життя він провів в "Арсеналі". "Ювентус" запропонував йому п"ятирічний контракт. Не будучи упевненим в тому, що ми зможемо запропонувати йому щось рівноцінне, я вирішив не позбавляти Патріка такого шансу.

Що до Тьеррі Анрі, то ми в той рік якраз переїхали на новий стадіон, майже удвічі більше колишнього, і навіть не були упевнені, що зможемо заповнити трибуни. Було б дивно продати свого кращого гравця напередодні таких змін. Анрі потрібний був нам хоч би як гарант відвідуваності. Рік потому він попросив відпустити його, і я не став його утримувати. Розумієте, якщо людина захотіла змінити обстановку після восьми років в одній команді, немає сенсу його зупиняти.

Повертаючись до питання, скажу, що ми повинні були правильно спланувати перехід своїх основних гравців, адже "Арсенал" до того моменту вже залишили такі люди, як Пірес, Бергкамп, Кемпбелл і Коул. Трансфер досвідчених футболістів, що провели в команді не один сезон, не може не відбитися на інших її членах. Адже вони підсвідомо шукають джерело упевненості в тих футболістах, які їх оточують, озираючись по сторонах напередодні важливої гри. І якщо не утримати баланс, то одного разу, озирнувшись, гравці просто не виявлять людей, в яких можна вірити.

×