На чемпіонаті світу з легкої атлетики українці здобули одну золоту нагороду. 28-річна донеччанка Ольга Саладуха стала найкращою у секторі для потрійного стрибка. Її результат — 14 м, 94 см.

- Коли Ольга Рипакова з Казахстану здійснила далекий стрибок у п'ятій спробі, я, занервувала, - каже Саладуха після повернення додому. – За сектором не стежила, намагалася зосередитися на власному стрибку. Але спробу Рипакової транслювали на табло. Добре, що Рипакова не змогла мене перестрибнути — показала 14 м 89 см.

Перед чемпіонатом ви націлювалися на результат вищий за 15 метрів. Чому не вийшло?

- Сильні пориви вітру заважали. Намагалася, щоб не було заступу, і тому в одній зі спроб взагалі показала "смішні" — 13 м, 64 см.

Торік стрибок у першій спробі приніс вам перемогу на чемпіонаті Європи. Чи можна сказати, що ви використовуєте досвід українського метальника Віктора Цибуленка? До Олімпіади-1960 він готувався саме під перші три спроби і переміг на Іграх.

- Під час виконання першої спроби намагаюся стрибнути так, щоб не було заступу. Десь ризикую, щоб показати пристойний результат, під час другого і третього стрибків. Хоча вдала перша спроба здатна вибити суперниць з рівноваги. На чемпіонаті світу Катерина Ібаргуен з Колумбії, здається, так і не змогла оговтатися психологічно після мого вдалого першого стрибка. Ця колумбійка, котра з'явилася з нізвідки на початку цього сезону, перебувала у відмінній формі і перед стартом заявляла, що боротиметься за перемогу. Бажання у неї було багато, але мої 14,94 її трохи скували.

Кубинку Яргеліс Савіньє ви назвали найсильнішою в світі. На чемпіонаті вона знялася після трьох спроб. Савіньє дійсно травмувалася чи зійшла без бою, побачивши, що перемогти не здатна?

- Важко сказати. У першій спробі Яргеліс стрибнула 14,43. Почала нервувати, а потім, двічі заступивши, раптом впала в істерику, почала кричати. Так, Савіньє трималася за ногу. Але вже був приклад, коли Рипакова одного разу стрибнула 15,25 і кубинка одразу вийшла з себе і припинила боротьбу. Вона – дуже емоційна.

Але саме Савіньє вважаєте основною суперницею на Олімпіаді?

- Однією з них. На цьому чемпіонаті світу не виступала росіянка Тетяна Лебедєва, олімпійська чемпіонка. Чотири місяці тому вона народила дитину і зараз вже приїхала в Тегу, щоб подивитися за тим, як ми змагаємося. З зовнішнього вигляду Тетяни роблю висновок, що вона вже тепер знаходиться в непоганій формі і до Олімпіади буде готова відмінно. Також після народження дитини повинна повернутися словенка Марія Шестак, у якої теж є стрибки за 15 метрів.

Заключний етап підготовки до чемпіонату світу ви провели окремо від всієї збірної. Команда вирушила на заключний збір у корейський Пусан, ви до останнього тренувалися вдома. Чому?

- З командою я тренувалася до 17-го серпня на базі "19-й кілометр" у Святошині під Києвом. Потім інші відлетіли, а ми з особистим тренером Анатолієм Бойком вирішили залишитися і приїхати на місце змагань лише 27-го серпня. У Федерації легкої атлетики України нам почали дорікати, мовляв, до старту ми опинимося якраз на піку акліматизаційної ями. Але ж у мене є багатий досвід виступів в Японії, Таїланді, Китаї. Знаю, що жодної проблеми акліматизації насправді не існує. Цей фактор позначається хіба що у видах швидкісної витривалості.

Можливо, це особливість особисто вашого організму?

- Як вам сказати? Попереднього разу переконалася в своїй правоті, коли робила переліт з етапу "Діамантової ліги" в американському Юджині до Осло. Організатори оплатили мені квиток бізнес-класу. Після перельоту в горизонтальному положенні я майже не відчула зміни часових та кліматичних поясів і після перемоги в США зайняла друге місце в Норвегії. Зараз, коли українська Федерація не погоджувалася з моїм тренувальним графіком, я була готова оплатити бізнес-клас за свій рахунок. Але в підсумку переліт на потрібних мені умовах таки оплатили. Звичайно, коли протягом 12-14-ти годин мучишся в сидячому положенні, тоді на місці змагань будеш втомлена незалежно від того, як переносиш акліматизацію.

Прес-конференцію після своєї перемоги ви завершили фразою "До зустрічі на Олімпійських іграх". Як її сприймати?

- То я звернулася до суперниць. Мовляв, наше суперництво продовжиться в Лондоні. Брати паузу і готуватися до Олімпіади виключно в тренувальному режимі не збираюся. Переконана, що змагання – найкраща підготовка. Звичайно, існують випадки, коли спортсменки після паузи в два-три місяці показують високі результати, але більше прикладів протилежних. Зараз зосереджуся на виступах в "Діамантовій лізі", де лідирую й маю шанс перемогти. Зазначу, що на старті сезону мети виграти в цих змаганнях не ставила. Участь у "Діамантовій лізі" розглядала виключно як етапи підготовки до чемпіонату світу. Але так вийшло, що мені вдалося виграти два етапи, ще двічі посісти друге місце. За таких умов треба поборотися за перемогу.

Три роки тому на Олімпіаді в Пекіні ви посіли дев'яте місце. Могли виступити краще?

- Тоді мене охопили емоції: була велика радість вже від самого факту перебування на таких змаганнях. Мала переконання, що здатна стрибнути там на 15 метрів. Мабуть, самовпевненість. Вона не дозволила мені зосередитися та виступити так, як можу. Одного разу я стрибнула на 14,70, а ще двічі банально пробігла, не встигнувши навіть відштовхнутися. Тепер стала досвідченішою. Сподіваюсь, це допоможе мені у Лондоні. На Олімпіаді 15-метровий рубіж треба буде долати обов'язково.

Цьогоріч я вже одного разу підкорила 15 метрів, але за попутнього вітру. Тому цю спробу, що принесла мені перемогу на етапі "Діамантової ліги" в Стокгольмі, не зарахували мені як особистий рекорд. Сподіваюся, в найближчому майбутньому перестрибнути 15-метрову позначку. Я про свої технічні недоліки знаю і працюю над їх усуненням.

Як пояснити вашу високу стабільність упродовж 2011 року?

- Епізодично високі результати показувала і торік, коли щойно почала змагатися після декретної відпустки. Але тоді мої 14,81 в Барселоні стали несподіванкою навіть для мого тренера. Стабільності не було і пояснити це легко – мені не вистачало стрибкового обсягу. Більше того, в мене відбувалися відверті зриви. Коли доводилося виступати при зустрічному вітрі – це була взагалі катастрофа. Зараз, пройшовши повноцінну підготовку, я знайшла рівновагу.

Усе тому, що жінка стає міцнішою після народження дитини?

- Можна і так сказати. Повернувшись у спорт, жінка стає злішою від того, що не може знаходитися поряд з дитиною. Доводиться перемагати, щоб хоч якось виправдати свою відсутність. Звичайно, організм стає міцнішим. Але не тільки тому. Кістки людини остаточно формуються і міцніють в 27 років. Звичайно, ці фактори зійшлися, і я стала стабільнішою. І прикладів, коли жінки домагаються своїх головних перемог після 27-ми років, повернувшись з декретної відпустки, чимало. Це і наша Інга Бабакова, і росіянка Анна Чічерова. Хоча бувають протилежні випадки, коли людина не може повноцінно повернутися в спорт навіть через два-три роки після народження дитини. Мабуть, все залежить від того, які процеси відбуваються в голові.

×