Cьогодні відбудеться друга зустріч робочої групи щодо "оптимізації" чемпіонату України з футболу у прем'єр-лізі. Представники клубів, керівництво УПЛ та телетранслятори намагаються знайти найкращий варіант.
А наш автор Микола Несенюк вважає, що причини проблем шукають не там, де треба. Для тих, хто пропустив його січневу колонку в "Газеті по-українськи".
Таке враження, що дискусія навколо кількості учасників наступного чемпіонату України з футболу стала нині актуальнішою, ніж сам турнір, який завершиться лише у травні. Чого лишень не начитаєшся і не наслухаєшся з цього приводу, яких тільки проектів і пропозицій не побачиш. І нікому не спадає на думку, що ця дискусія — елементарно протиправна. Тому що є регламент чемпіонату, затверджений ще минулого року. Згідно з ним, у наступному чемпіонаті братимуть участь 14 команд.
Про що ж тоді точаться суперечки? Зверніть увагу, нікому із сотень вітчизняних "експертів" не спадає на думку обговорювати кількість учасників наступної Ліги чемпіонів чи Ліги Європи. Тому що все це давно й докладно розписано у відповідному регламенті УЄФА. То чим наш документ гірший? Чому регламент Ліги чемпіонів для нас недоторканний, а на правила гри нашого чемпіонату ніхто не зважає?
Відповідь криється в самому регламенті чемпіонату України. Там є стаття п'ята, а в ній — пункт 9.5, де написано: "У випадку виникнення непередбачених цим Регламентом обставин, рішення про склад учасників ПЛ приймає Виконавчий комітет ФФУ на підставі пропозицій прем'єр-ліги".
Якщо перекласти цей пункт на нормальну мову, то ніякого регламенту в нашому чемпіонаті не існує. Тому що "непередбаченими обставинами" може вважатися що завгодно — від нападу російських агресорів до небажання того чи іншого клубу виконувати свої зобов'язання.
Гадаєте, це випадково? Зовсім ні. У нас усі регламенти й закони, і не лише футбольні, навмисно складаються так, що ними можна знехтувати будь-якої миті, пославшись на "непередбачені обставини". То, може, нам потрібна інша дискусія? Про те, як змусити нашу футбольну владу складати справжні регламенти, подібно до тих, що створює УЄФА, де було б передбачено все можливе і неможливе. Зробити це зовсім не складно. Досить перекласти українською будь-який регламент міжнародних футбольних змагань, вставивши туди замість їхніх наші клуби. І все.
Чому ми цього не робимо? Чому вже третій десяток років регулярно змінюємо правила змагань уже після їхнього початку? Чому в нас завжди виникають "непередбачені обставини", які насправді комусь дуже вигідні, а комусь — навпаки? Щось не чути такої дискусії. Чи то "експерти" не ті, чи то існують ще якісь невідомі широкому загалу "непередбачені обставини"?
2 
4166
Коментарі