Збірна України з футболу достроково, за два тури до завершення відбірного етапу вийшла з 1 місця на Євро 2020. Тренером команди є зірковий Андрій Шевченко. Помічниками – італійці Мауро Тасотті й Андреа Малдера. Наша розповідь – про них.

Тассотті народився 19 січня 1960 року в Сан-Базіліо, який тільки формально числився районом Риму, а насправді був далеким передмістям - "боргата". Місцеві жителі вибиралися в ті часи в кращому випадку в магазини на Віа Тібуртіна, а площа Пьяцца Навона і Іспанські сходи бачили тільки по телевізору або ж уявляли собі в казкових мріях. Як Париж. Зате футбольних полів в Сан-Базіліо було цілих два. Чи треба говорити, що весь вільний від школи час Мауро ганяв у футбол.

Римлянин Тассотті вболівав за "Рому", а потрапив до складу "Лаціо" - в руки легендарного Боба Ловати - вигравши в молодіжці Кубок Примавери.

5 листопада 1978 року 18 річний Мауро дебютував в Серії А. У той же день його одноліток Франко Барезі проводив свій сьомий матч за команду з одного великого північного міста. Щоб ці два футболісти зустрілися, доля Тассотті повинна була зробити крутий поворот. "У 20 років я зважився залишити сім'ю, місто, де я народився і виріс, друзів, з якими зустрічався кожен день, ганяв м'яч", - згадує Тассотті. Після двох сезонів, проведених у вищому італійському дивізіоні за "Лаціо", Тассотті відправився в "Мілан" ... в Серію Б.

Ось як представив новачка уболівальникам журнал "Форца Мілан!" У вересні 1980 року: "Остання знахідка Боба Ловати для основи "Лаціо"стала першою покупкою "Мілана" в цьому сезоні. Надійний, похмурий захисник". Сам Ловата видав Мауро щось на зразок рекомендаційного листа: "Це відмінне придбання, "Мілан" ніколи не пошкодує про нього. Тассотті - один з тих, хто не залишає супернику жодних шансів, хто чіпляється зубами, хто бореться до кінця.

 

Перехід Тассотті з серії А в серію Б здивував буквально всіх. Джанкарло Дотто в книзі "Досконала команда" пояснює те, що трапилося дуже просто: "Тут не обійшлося без волі долі і класичного зачину "якби ..." Якби Бруно Джордан не попався на тоталізаторі, то в "Мілані" грав би він, а не Тассотті" .

Але вже за підсумками першого сезону клубний журнал давав йому позитивну характеристику: "Наш римський хлопець грав з перемінним успіхом. Деякі відмінні матчі були зіпсовані арбітрами ... і його темпераментом. Він пропустив чотири гри, і його відсутність відразу позначилося Роль Тассотті в захисті не заперечується - це сила".

А ще у Тассотті були чудові тренери. Нільс Лідхольм перетворив гравця, якого самі міланці беззлобно називали "захисничище". Незабаром його вже почнуть називати "Кампуш" - як Кампуш Сантоса - і "міланським бразильцем".

З Лідхольмом Мауро пройшов школу "зонного захисту", а вже коли прийшов Саккі, почалися справжні університети, після закінчення яких весь футбольний світ вивчить магічну захисну формулу напам'ять: Тассотті - Костакурта - Барезі - Мальдіні.

І якщо Франко Барезі по праву вважається першим гравцем нового "Мілана", то Мауро став другим. Він був частиною цієї "команди непереможних".

Коли Тассотті прийшов в "Мілан", далекоглядний Джанні Рівера полегшено зітхнув: "Ну ось, позицію правого захисника ми закрили років на 10".

 

Для багатьох італійських тіффозі пам'ятний фінал Кубка європейських чемпіонів відбувся в 1989 році, коли "Мілану" протистояла "Стяуа". Так вважав і сам Тассотті, поки не настав рік 1994-й, коли "россонері" розгромили з рахунком 4:0 "Барселону".

Вболівальники запам'ятали в зв'язку з цим матчем два епізоди за участю Тассотті. Епізод перший, тривожний - передматчевий. Барезі дискваліфікований, і на його місце повинен вийти Мауро. Епізод другий, щасливий - післяматчевий. Капітан Тассотті переможно підкидає в нічне небо п'ятий в історії "Мілана" Кубок чемпіонів. Чого йому коштував цей вечір зокрема, і вся ця робота протягом чотирнадцяти років, знає тільки він сам.

Час минав, гравці приходили і йшли - хто-то в оренду, а хтось назавжди. Тассотті не покидав "Мілан" ні на один день:

- У мене завжди був спокійний відпустку. Уявіть собі, моє ім'я жодного разу не згадувалося в зв'язку з трансферними кампаніями. Я закінчував сезон, їхав у відпустку і точно знав: через місяць повернуся і побачу все той же. Я завжди був упевнений, що залишуся, тому ніколи не просив, щоби мене продали.

Все обвалилося влітку 1995 року. Тренер "Мілана" Фабіо Капелло зібрав журналістів перед початком сезону, щоб повідомити: "Тассотті не буде, він поїхав додому. Офіційно він травмований. - Очі Залізного Фабіо зрадницьки зволожилися. - Грати Мауро не буде. У дружини Антонелли рак". Але Тассотті повернувся в команду і продовжив тренування. Він привозив з собою дітей, піклувався про них, повертався до роботи, а потім знову тікав до дочки і сина. 12 лютого 1997 року Антонелли не стало, і життя Мауро накрила похмура тінь. Він так і не вибрався з цієї тіні, хоча вже через дев'ять днів після похорону дружини вийшов на матч у Перуджі.

Він повернувся, але вже в інший світ, в інший "Мілан". Захист команди, де наймолодшим був 30-річний Костакурта, в цілому було 140 років. За сезон "Мілан" зібрав більше поразок, ніж за п'ять років при Капелло.

У 1990-му Мауро обіцяв, що його ніколи не побачать на тренерській лаві - він збирався стати фінансистом. Але тепер все було інакше. У Тассотті залишилася тільки сім'я - діти і "Мілан". Їх потрібно було піднімати. Мауро став тренером молодіжного складу і в 1999-му і 2001-му виграв два найпрестижніших турніру в Віареджо. Після таких успіхів його відразу покликали в "Парму", але Тассотті відмовився: "Я повинен ростити дітей. І потім, в "Мілані" я завжди відчував себе як удома".

18 березня 2001 року в альманасі "Паніні" з'явився запис: "Мілан" - "Барі" 4:0. Тренер - Тасотті (1), спортивний директор - Чезаре Мальдіні (1)". У тандемі вони пропрацювали до кінця сезону, організувавши незабутню "тенісну партію" проти "Інтера" - 6:0.

Пізніше Тасотті зізнається, що хотів тренувати "Мілан", але шансу не отримав. А коли його покликав Шевченка в збірну України – відразу ж погодився.

 

- Андрій Шевченко завжди цікавився тактичними аспектами. Ми з ним розбирали, як треба рухатися нападаючому і як використовувати вільні зони. Часто удвох аналізували якісь епізоди, які його турбували. Було цікаво, а ті, кому цікаво, потім хочуть і самі працювати.

Шевченко не здається суворим тренером. Він швидше за уважний щодо дисципліни. Якщо команда організована за межами поля, так буде і на полі. Якщо не буде порядку в побуті, що не буде його і на поле.

Інший італієць у збірній – Андреа Малдера народився у Мілані 18 травня 1971 року у футбольній сім'ї. Батько (чемпіон світу 1969 року) і дядько (чемпіон Італії 1979 року в складі Мілана). Обидва – екс-гравці Мілана і інших клубів, а також національної збірної Італії 70-х років.

Як гравець Андреа сформувався в секторі дитячо-юнацького футболу "Мілана", але на офіційному дорослому рівні з клубом так і не досяг висот (кілька передсезонних і товариських ігор). Кілька років відпрацював в головній команді "Мілана" в якості помічника по тактиці при таких тренерах, як Леонардо, Зеєдорф, Аллегрі, Індзагі, але в сезоні 2015-2016 повернувся в департамент дитячо-юнацького футболу клубу, очоливши відділ відеоаналізу при ньому. Там займався, в тому числі, аналізом дій молодих гравців "Мілана", які знаходились в оренді в інших клубах.

 

Всього в "Мілані" Малдера провів 37 років! Він мав контракт з "Міланом" до червня 2017 року, однак за спільним рішенням (як і Мауро Тассотті) його розірвав. Відхід Малдери з "Мілана" був вирішений наперед, оскільки остання його посада не була на рівні його можливостей і професійних запитів. Аналітика дитячо-юнацького футболу після багатьох років роботи з головною командою – це було лише тимчасовим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна скасувала Роналдо путівку на Євро" – огляд європейської преси

×