16 вересня 1989 року вперше в історії київський хокейний клуб "Сокіл" в рамках серії "Тур дружби" приймав чинного володаря Кубка Стенлі канадський "Калгарі Флеймз" і програв - 2:5. Про це пише газета "2000".

Іменитих гостей в столиці України зустрічали з небаченим на той час розмахом. Щоби любителі хокею краще розуміли, хто до них їде, "Спортивна газета" опублікувала представлення "Калгарі" так само, як і суперників українських клубів у єврокубках. А при випуску офіційної програми Управління спортивних споруд і Держкомітет УРСР з фізичної культури і спорту відійшли від звичних канонів оформлення обкладинки, зробивши її на рідкість барвистою. А автор тексту навіть відважно передав своїми словами звіти з тижневика "Футбол-Хокей", що розповідали, як "Калгарі" вигравав у фіналі Кубка Стенлі у "Монреалю".

Можна було і про окремих гравців розповісти (один тільки Ел Макінніс - володар найсильнішого в світі кидка чого вартий!), згадати про те, що "Флеймз" на той час поповнив ще один радянський хокеїст - Сергій Макаров. Але... Як же встежити за всіма новинами, якщо текст, згідно з вихідними даними, був зданий в набір 12 липня, видання підписано до друку 11 серпня, а сам матч відбувся тільки 16 вересня. Ось в таких жорстких умовах працювали в той час українські спортивні журналісти. Не дивно, що відносно свіжі склади команд довелося додруковувати на окремій сторінці, яку потім вклали в уже готову програму. Правда, і тут укладачі не зуміли вирахувати не те що імен, а хоча б ініціалів гостей, тому склад "Калгарі" був представлений виключно прізвищами хокеїстів.

Квитки в касах розпродали за тиждень до матчу. Що важливо, і важко пояснити з висоти сьогодення, їх вартість була така ж, як і на рядові зустрічі союзної першості - 1-2 рублі (важко навіть уявити, яку ціну заламали б нинішні бізнесмени від спорту, якби до Києва приїхав чинний володар Кубка Стенлі!). Тому не дивно, що трибуни Палацу спорту були заповнені під зав'язку. Ну і зрозуміло, далеко не всі бажаючі змогли в той вечір потрапити на хокей.

Щасливчиків же всередині арени чекало ще одне незвичайне видовище: на бортах хокейного майданчика блякла реклама радянських товарів межувала з барвистими зображеннями логотипів світових брендів - канадського пива Molson і, особливо, McDonald's. У той час про закусочні цієї мережі в Союзі говорили з придихом, як нині - про наймодніші ресторани. При цьому судити про мак-делікатеси жителі 1/6 частини суші могли ще тільки віртуально, бо до появи першого радянського McDonald's в Москві залишалося пів року.

Що стосується самої гри, то, як видно з підсумкового результату, справжньої боротьби не вийшло. Кияни явно перегоріли, особливо в перші хвилини, і надали іменитим гостям занадто велику фору, яку потім не змогли відіграти.

Символічно, що першу шайбу за "Калгарі" вже на 7-й хвилині закинув радянський легіонер Сергій Пряхін. Через 10 хвилин гості зусиллями Марка Хантера подвоїли перевагу.

0:2 - після першої 20-хвилинки виглядали як вирок. І все ж у другому періоді "Сокіл" двічі підбирався до суперників на відстань одного пострілу. Спочатку Анатолій Найда зробив рахунок - 1:2, потім після відзначився Дани Марзіна (йому асистував Сергій Макаров), надію київським уболівальникам подарував Дмитро Зінов'єв - 2:3.

На жаль, всі намагання хокеїстів "Сокола" заокеанські гості протиставили свій вищий клас, зокрема в умінні реалізовувати чисельну перевагу. У тому ж другому періоді гравці "Калгарі" класично розіграли зайвого, і трибуни Палацу спорту кинув у зневіру майбутній учасник 7 Матчів зірок НХЛ Тео Флері. А за 3 хвилини до фінальної сирени свою другу шайбу (також реалізувавши більшість) провів Марк Хантер.

2:5 - ураження з великим рахунком, але київські вболівальники дуже тепло вітали свою команду. "Сокіл" відчайдушно боровся з найсильнішим клубом світу, і це був програш, за який не соромно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тіло найталановитішого українського хокеїста шукали 11 років

×