"Пахтакор" розбився в небі над Україною

Капітан "Пахтакора" 26-річний кореєць Михайло Ан був кандидатом до збірної СРСР. На гру з мінським "Динамо", яка за календарем мала відбутися 13 серпня 1979 року, він не збирався. Михайло отримав мікротравму, але вирішив провести товаришів в аеропорту. Хтось із хлопців сказав Ану:

– Мишко, що ти тут робитимеш без нас? Сідай у літак, прокатаєшся.

Капітан не любив літати літаками. Щоразу закривав очі, коли літак відривався від землі або приземлявся. Але цього разу погодився. Поруч із ним сидів 18-річний Сирожиддін Базаров. Напередодні до хлопця – гравця дублю приїхав батько. Базаров відпросився в начальства Хотів вилетіти не з товаришами по команді, а з основним складом. Він був наймолодшим із 14 гравців тренера, лікаря й адміністратора.

"Пахтакор" зірок із неба не хапав. Команда йшла на 8 місці, маючи по 7 перемог і поразок при 4 нічиїх.

Літак Ту-134 вилетів об 11-30. За півгодини до нього з Челябінська вилетів інший борт – така сама "тушка", що прямувала до Кишинева. На території України польотами керували харківські диспетчери. Того дня на чергування заступили двоє – 20-річний Микола Жуковський та 30-річний Володимир Сумський. Лінія була перевантажена – за добу тут пролітали майже 700 літаків. Два диспетчери обслуговували одночасно 12 бортів – це дуже багато. Ситуацію ускладнював проліт "літерного" рейсу з Москви до Криму – на дачу до Брежнєва летів член Центрального комітету партії Костянтин Черненко. Йому довго тримали висоту 9600 метрів.

Молодий Жуковський невірно склав графік руху літаків – ташкентського і челябінського. Думав, що вони пролетять в інтервалі у 3 хвилини. Насправді інтервал був набагато менший – у межах однієї хвилини. За три хвилини до трагедії у Сумського з'явилося погане передчуття. Він перевірив графік Жуковського й відразу виявив у ньому помилку. Почав викликати ташкентський літак. Наказував злетіти вище. На біду диспетчерів до місця трагедії підлітав ще один борт – Іл-62. Саме його льотчик відповів диспетчеру:

– Гаразд.

Обидва екіпажі ТУ-134 були вкрай дисципліновані. Вони займали висоту 8400 метрів і не відхилялися від неї. Фатальними стали пів секунди. Саме стільки часу літакам не вистачило аби розминутися. Челябінський літак ударив у хвіст ташкентському. Перший борт вибухнув у повітрі й розлетівся на шматки. Другий почав поступово знижатися. Льотчики намагалися втримати судно. Однак на висоті 4500 метрів ТУ-134 став некерованим і з усієї сили вдарився в переоране поле біля села Курилівка за Дніпродзержинськом. Усі пасажири загинули. Першим про аварію доповів льотчик Ан-24, що летів із Черкас у Донецьк.

– Бачу обломки літака, що падають, – доповів диспетчерам.

– Навіть коли стало відомо про трагедію, мене ніхто не замінив. – Тільки стояли за спиною і шушукалися. Я ще годину працював ніби в тумані, – згадував Володимир Сумський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Капітана "Пахтакора" умовили полетіти разом із командою - 35-річчя авіакатастрофи

×