На Байковому кладовищі вшановували Валерія Лобановського

 - Як пройти до могили Лобановського ? - питає хлопчина у літніх людей, які прогулюються центральною алеєю Байкового кладовища.

- Та иди прямо , там этих машин и народу... - відповідають вони.

 Могила винятково чиста, мармур та граніт аж блищать. Люди вже потроху збираються, але ніхто близько не підходить. Чекають на родину Валерія Васильовича, футбольне керівництво. Трішки збоку тихо награє музика з колонок - сумна мелодія, зіграна на смичкових інструментах.

 Рівно об 11.00, згідно з розкладом, прибувають брати Суркіси. Охорону залишають біля машин. Повільно та спокійно розмовляють з легендарними ветеранами команди -  Володимиром Трошкіним та Михайлом Команом.

 - Сынки мои, как же вы изменились. Так бы и обняла футболистов... А к Суркису надо подойти "спасибо" за Евро сказать, - захоплено говорить старша жінка з гвоздиками, які є майже в кожного присутнього.

 Вдова Лобановського Ада та донька Світлана з чоловіком теж коротко бесідують з Суркісами. Церемонія покладання квітів починається. За родиною, друзями та керівниками українського футболу йдуть молоді вихованці "Динамо". Парами, чоловік приблизно 50. За ними тренери "Динамо-2" Сергій Шматоваленко та Геннадій Литовченко.

 - Всім нам завжди буде не вистачати людини, яка була родоначальником історичних перемог київського "Динамо" та збірної СРСР...Біль проходить, приходять нові люди з ідеями. Учні Лобановського живуть, багато використовують його напрацювання, вдосконалюють їх. Один з них - Блохін, один з кращих учнів та послідовників тренера, - сказав пресі російською після покладання квітів та вінків Григорій Суркіс, 57 років.

 Журналісти не задають жодного питання , не намагаються брати інтерв"ю.

 - А що тут ще запитати?  - знизує плечима прес-секретар збірної Ігор Мірошниченко.

 Люди потихеньку розходяться. Залишається лише жінка, яка молиться за упокій душі хірурга-кардіолога Миколи Амосова, якого поховано поряд.

"Газета по-українськи"

×